Батьківщина - що ж вона для мене? Рідне місце, де я виросла, чи всього лише точка на карті? У будь-якому випадку, це місце дуже мені дороге, і, звичайно, не я одна так думаю. Гляньте на Україну з точки зору географії, і ви побачите, що це здебільшого зелене, чарівне місце з плодючими землями, з багатими запасами різних корисних копалин і з дуже вигідним географічним розташуванням – у самому серці Європи. Але, нажаль, не кожен може усвідомити це. Деякі люди, що живуть в Україні, не бережуть її, всіляко порушують елементарні правила, не шанують її природи та багатств.
Ми розвиваємося, щось розробляємо, вдосконалюємо, будуємо, ламаємо... Всім здається, що це робиться на благо, що ми будемо жити краще від цього. Але хіба всі ці заводи, важка промисловість не забруднюють своїми відходами і парами природу, атмосферу, воду? А якщо так подумати, нам від цього краще або гірше? Я вважаю, що від цього нам гірше, але якщо в майбутньому будуть розроблені спеціальні фільтри для заводів, чи інші види більш безпечної діяльності, то громадяни цієї країни виграють у всьому. Це і чисте довкілля, і грошовий прибуток. Я одна не зможу до своїй країні, адже один в полі – не воїн. Але якщо інші люди захочуть зробити хоч по маленькій добрій справі, то це буде просто чудово, люди стануть більш уважними до своєї землі, держави. А поки я намагаюся не смітити, використовую багаторазові сумки в супермаркетах, переробляю відходи, закриваю кран, коли вода не потрібна, щоб вона даремно не витрачалася, не палю та веду здоровий б життя. Також я сумлінно вчуся, щоб в майбутньому у мене була хороша професія і я змогла принести користь українському суспільству. Найголовніше зараз - це зрозуміти, що Україна без нас, простих громадян, сама не взмозі сказати на весь світ: «Я - охайна, ввічлива, заможна, чиста та справедлива країна», бо Україна без громадян, як і громадяни без України - нічого не варті!
Я погоджуюся з думкою, що навчатися ніколи не пізно, адже все життя людина вчиться. І якщо хтось цього не розуміє і перестає вчитися, то він багато втрачає, бо наука йде вперед, як і все життя.
Виходить, немає чого соромитися того, що колись не встиг здобути вищу освіту або другу вищу, а часом і середньої хтось не має. Та не це біда, коли людина розуміє, що вчитися треба, коли вона ладна подолати всі перешкоди, щоб тільки вчитися. Біда, коли людина не розуміє цінності знання і ставиться до освіти прагматично: оце пригодиться в житті, а це незрозуміло навіщо вчити. Не секрет, що освіта дає людині можливість більш вільно орієнтуватися у світі, дає справжнє розуміння про все навколо. Отож і виходить, що вчитися ніколи не пізно поки є життя, треба вчитися далі.
Підтвердженням цієї думки може слугувати повість С. Васильченка "Талант", герої якої вчителі. Вони вже викладають у школярів, але прагнуть здобути ще й університетську освіту, тож присвячують підготовці до вступу весь вільний час.
Наразі у світі неабиякої популярності набула освіта для людей зрілого віку. І це не випадково, це не примха стареча, а сформована свідома потреба людини дізнатися якомога більше Викликає справжнє захоплення те, як прагнуть старенькі вчитися, бо для них це і є життя. Ніхто з них, мабуть, не скиглитиме про те, що вже, мовляв, пора збиратися на цвинтар, чого б його сушити мізок. Вони розуміють, що вчитися — значить сподіватися на краще і продовжувати жити. З усього сказаного видно, що вчитися й справді ніколи не пізно.
Чим я можу прислужитися Україні?
Батьківщина - що ж вона для мене? Рідне місце, де я виросла, чи всього лише точка на карті? У будь-якому випадку, це місце дуже мені дороге, і, звичайно, не я одна так думаю.Гляньте на Україну з точки зору географії, і ви побачите, що це здебільшого зелене, чарівне місце з плодючими землями, з багатими запасами різних корисних копалин і з дуже вигідним географічним розташуванням – у самому серці Європи. Але, нажаль, не кожен може усвідомити це. Деякі люди, що живуть в Україні, не бережуть її, всіляко порушують елементарні правила, не шанують її природи та багатств.
Ми розвиваємося, щось розробляємо, вдосконалюємо, будуємо, ламаємо... Всім здається, що це робиться на благо, що ми будемо жити краще від цього. Але хіба всі ці заводи, важка промисловість не забруднюють своїми відходами і парами природу, атмосферу, воду? А якщо так подумати, нам від цього краще або гірше? Я вважаю, що від цього нам гірше, але якщо в майбутньому будуть розроблені спеціальні фільтри для заводів, чи інші види більш безпечної діяльності, то громадяни цієї країни виграють у всьому. Це і чисте довкілля, і грошовий прибуток. Я одна не зможу до своїй країні, адже один в полі – не воїн. Але якщо інші люди захочуть зробити хоч по маленькій добрій справі, то це буде просто чудово, люди стануть більш уважними до своєї землі, держави. А поки я намагаюся не смітити, використовую багаторазові сумки в супермаркетах, переробляю відходи, закриваю кран, коли вода не потрібна, щоб вона даремно не витрачалася, не палю та веду здоровий б життя. Також я сумлінно вчуся, щоб в майбутньому у мене була хороша професія і я змогла принести користь українському суспільству. Найголовніше зараз - це зрозуміти, що Україна без нас, простих громадян, сама не взмозі сказати на весь світ: «Я - охайна, ввічлива, заможна, чиста та справедлива країна», бо Україна без громадян, як і громадяни без України - нічого не варті!