Объяснение:
Ще з самого малечку ми про щось мріяли. Хтось хотів бути спортсменом, хтось мати круту машину чи багато гарних речей. Час йде, а ми все продовжуємо мріяти та на жаль, багато людей так і не досягли бажаного. Зараз я хочу разом з вами поміркувати, що краще: жити мріями чи будувати плани, які ми будемо втілювати у життя?
Ми знаємо, що ніхто не досягав бажаного не роблячи щось для цього. Тому, коли ми бачимо успішну людину ми повинні розуміти, що задля досягнення своєї мети вона дуже багато працювала. Так і ми, якщо хочемо не просто мріяти, а мати те, про що мріємо повинні наполегливо працювати. Не потрібно жити тільки мріями і фантазіями, інакше ти не зможеш бути щасливою людиною і по-перше особистістю. Ми повинні пам'ятати, що наше життя залежить тільки від нас і тому саме на нас лежить відповідальність за те, як ми його проведем. Якщо людина забажає, то обов'язково перетворить мрії на плани,які втілить у життя, найголовніше- бажання. Просто мріяти можна вічно, а ось втратити шанс мати те, що мрієш можеш дуже швидко, тому не гай часу. Пам'ятай, що мріяти- цілком нормально, але не потрібно жити просто мріями, потрібно працювати, щоб наші плани реалізувати в життя, тим самим задовольняючи свої духовні потреби.
Ось чому я вважаю, що краще будувати плани, які потім зможеш втілювати у життя,ніж просто мріяти.
У своїх творах Жуль Верн показує нам стійких, хоробрих та шляхетних героїв. Серед них були капітани Немо і Грант, а в творі "П'ятнадцятирічний капітан" — Халл та юний Дік Сенд.
Дік Сенд був сиротою, але йому в житті зустрілися добрі люди, які до хлопчику не тільки вижити, але й обрати вірний шлях у житті. А мріяв Дік про море, тільки про море. Тому не цурався ніякої роботи на кораблі. Безумовно, не тільки працелюбність була притаманна Дікові. Хлопець був розумний: у чотири роки вмів читати, рахувати, писати, а на шхуні "Пілігрім", де він був юнгою, зарекомендував себе вправним, витривалим матросом, стриманим і відповідальним. Ось чому капітан Халл, коли вирушив полювати на кита, доручив корабель Діку.
Сталося нещастя: капітан разом з моряками загинув. Дік взяв усю відповідальність за життя команди й пасажирів на себе. Йому довелося пережити дуже багато пригод, але він мало думав про себе, вболіваючи за долю місіс Уелдон, маленького Джека та інших друзів.
Дік виявився кмітливим, мужнім, добрим, справедливим. Поруч з ним навіть дорослі почувалися впевненіше. Про нього можна сказати, що він став капітаном своєї долі, справжнім капітаном.
Що ж йому стало у пригоді? Знання, досвід, любов до професії і людей, розум, стійкість, витривалість, чесність. Можна було б назвати ще багато рис, але на перше місце, безумовно, слід поставити велику відповідальність не тільки за себе, але й за інших.
