Виконайте завдання: Пояснювальна робота. Записати текст. Підкреслити прислівники, визначити їх ступені
порівняння.
Значно краще людині живеться, коли у неї є друзі. Вони швидко приходять на до ,
зараджують у біді, найтепліше зустрічають, дають поради і радіють її успіхам. Дружба — безцінний
скарб, який потрібно оберігати. Найгірше, коли цей скарб втрачається. І людина, як одиноке зів'яле
дерево, залишається сама.
Конструювання слів. Утворити всі ступені порівняння прислівників від слів: гарно, рано,
далеко, зручно, часто, швидко, важко.
Зразок. Просто — простіше, більш (менш) просто, найпростіше, найбільш (найменш) просто.
Наші предки вважали, що земля жива, бо "тільки живе може живому життя дати". А земля давала життя і житу, і пшениці, і усякій пашниці. "Земля наша мати, всіх годує", "Земля дає все і забирає все", - стверджують прислів'я. "Земля - мати", а "Сонце - батько, Місяць - вітчим".
Ці народні афоризми відображають взаємини людини з природою від найдавніших часів.
Слово "земля" в українській культурі уособлює кілька значень, і така ж неоднорідна символічна знаковість цього образу: астральний і космічний символ, образ матері-годувальниці і образ землі - Вітчизни.
Земля-мати - дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. Образ землі-матері ввійшов поетичним символом до фольклору українського та інших слов'янських народів /Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. - С. 28/.
Для українців земля завжди була засобом існування, годувальницею, більше того, вона - "це й материнське лоно, в якому формується не лише фізичний, а й духовний генотип людини". Крім того, духовний генотип суспільства і культур, націй і вселюдства. Україну /етнос, мову, націю, державу, культуру, ментальність/ не можна зрозуміти поза рідною їм землею-природою.