Посієш впору - збереш зерна гору. (Нар. творчість) 2) Ти зійди на гору
брате і поглянь на схід - стали світлі наші хати світ. (Я. Колас) 3) І
добре синові - в нього є мати. І добре матері - в неї є син. (А. Малишко) 4) Не
плюй в колодязь -пригодиться води напиться. (Л. Глібов) 5) Перемога прийде -
але не сама її треба ще здобувати. (Ю. Смолич) 6) Я пам’ятаю - на Дніпрі од
берегів пахли трави. (М. Сосюра) 7) Поглянув я на ягнята - не мої ягнята.
Обернувся я на хати - нема в мене хати. (Т. Шевченко) 8) Здобудеш освіту -
побачиш більше світу. (Нар. творчість)
8. Небо оновляється: засиніло зовсім повесняному. (О. Гончар) 9. І став довгожданий ранок: теплий прозорий щедро
обсипаний позолотою сонця. (Я. Баш)
1. Хай оживає істина стара: людина починається з добра (Л. Забашта). 2.1. Хай оживає істина стара людина починається з добра (Л. Забашта). 4. Ксенія була
обдарованою дівчинкою: я щодня насолоджувалася класикою у виконані юної
піаністки (Г. Паламарчук). 5. Вже пахло морем: ось-ось воно мало з’явитися
із-за обрію (О. Гончар). 6. Не вчи плавати щуку: щука знає цю науку
Це дуже складна для розуміння думка – що людина варта стільки, на скільки себе оцінює. Важко зрозуміти, за якими критеріями можна оцінити самого себе. Усім нам щось подобається в собі, щось ні. Оточуючі нас люди також схвалюють якісь наші риси, а якісь – ні. Вартість людини можна розглядати в двох планах: зовнішньому та внутрішньому. Зовнішній дуже часто зводиться до зверхніх оцінок приналежності до того чи іншого соціального кола за наявністю або відсутністю певних атрибутів. Звичайно, людина – це не тільки айфон, але на жаль, до розгляду внутрішнього потенціалу людини іноді так і не доходить, адже вона «блокується» на етапі оцінювання матеріального стану. Ця проста, але необ’єктивна фільтрація одразу вішає ярлик, не залишаючи місця для розкриття самої особистості. Це нагадує нам, що зовнішня оцінка з боку інших – часто необ’єктивна. Внутрішній план – це самооцінка самої людини. Згадаємо Мину Мазайла з однойменної п’єси М. Куліша. Йому ось прізвище «заважає» бути гідною людиною. А інколи насправді талановиті люди не можуть розкрити світу свій талант саме з причини того, що самі не вірять в його цінність. Чому? Мабуть, через те, що дозволяємо оточуючим впливати на нашу самооцінку та занижати її. Я дійшов висновку, що людина духовно багата не цікавиться зовнішніми атрибутами власної «собівартості». Вона розвиває свої здібності, майстерність у тому, що її цікавить, намагається дати людям те, що в неї добре виходить. Усі ми унікальні, кожен має свій талант. Мабуть, ніхто не знає людину краще за неї саму. Тому саме вона і ніхто інший розуміє, як досягти висот власного особистого розвитку. І тому, тільки самому собі ми можемо дати чесну та об’єктивну оцінку. Тому насправді, людина варта стільки, наскільки себе оцінює.
Посієш впору - збереш зерна гору. (Нар. творчість) 2) Ти зійди на гору
брате і поглянь на схід - стали світлі наші хати світ. (Я. Колас) 3) І
добре синові - в нього є мати. І добре матері - в неї є син. (А. Малишко) 4) Не
плюй в колодязь -пригодиться води напиться. (Л. Глібов) 5) Перемога прийде -
але не сама її треба ще здобувати. (Ю. Смолич) 6) Я пам’ятаю - на Дніпрі од
берегів пахли трави. (М. Сосюра) 7) Поглянув я на ягнята - не мої ягнята.
Обернувся я на хати - нема в мене хати. (Т. Шевченко) 8) Здобудеш освіту -
побачиш більше світу. (Нар. творчість)
8. Небо оновляється: засиніло зовсім повесняному. (О. Гончар) 9. І став довгожданий ранок: теплий прозорий щедро
обсипаний позолотою сонця. (Я. Баш)
1. Хай оживає істина стара: людина починається з добра (Л. Забашта). 2.1. Хай оживає істина стара людина починається з добра (Л. Забашта). 4. Ксенія була
обдарованою дівчинкою: я щодня насолоджувалася класикою у виконані юної
піаністки (Г. Паламарчук). 5. Вже пахло морем: ось-ось воно мало з’явитися
із-за обрію (О. Гончар). 6. Не вчи плавати щуку: щука знає цю науку