Так був такий друг в мене який затопив спортивний зал, а точніше чоловічу роздягальню. Поки ми займалися спортом він заліз у роздягальню та ногою якось зламав трубу. І все залило водою. Усі речі було затоплено. На вулиці тоді було холодно. А потім усі сміялись або скаржились на нього. А деяким пощастило та речі залишилися сухими. Я тоді сміявся поки кисень у легенях не закінчився.
Українці - дуже щирий, гостинний, доброзичливий, терплячий народ. Багато незгод випало на його долю, але він завжди знаходив сили, щоб подолати їх. А що було б, якби всі українці були як одна сім'я? Мабуть, тоді наша країна була б міцною, згуртованою, розвиненою, стояла б на одному рівні з передовими європейськими державами. Кожен українець турбувався б про стабільність своєї Батьківщини, адже в сім'ї кожен піклується про добробут всієї ї родини. Покращали б умови життя. В країні не було б жебраків, безхатченків, українці не виїздили б за кордон в пошуках роботи. Всі б працювали для розвитку своєї країни, бо кожен відчував підтримку іншого. Стало б чистіше навколишнє середовище. Ми б забули про екологічні проблеми, перестали хворіти, більше посміхались один одному. Отже, якби українці були як одна сім'я, то наша країна стала б країною-садом.
Уявімо собі на мить, що українці є однією сім'єю. Це велика і дружня родина. У ній панує любов і злагода. Усі поважають один одного. Не сперечаються, а дослухаються до думки кожного. Не крадуть. Не ображають нікого. Не обманюють і не використовують інших. Поганих слів не вживають. Усі є добрими і щирими. Безкорисливими і співчутливими. Працьовитими і чесними. Люблять свій край. У такому випадку зникнуть злочини. Не буде голодних і самотніх людей. Не будуть покинуті діти. У кожного будуть батьки, котрі любитимуть їх. Усі будуть щасливими.
Так був такий друг в мене який затопив спортивний зал, а точніше чоловічу роздягальню. Поки ми займалися спортом він заліз у роздягальню та ногою якось зламав трубу. І все залило водою. Усі речі було затоплено. На вулиці тоді було холодно. А потім усі сміялись або скаржились на нього. А деяким пощастило та речі залишилися сухими. Я тоді сміявся поки кисень у легенях не закінчився.