Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.
Більше діла — менше слів.
Будь господарем своєму слову.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Від красних слів язик не відсохне.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Объяснение:
птахи інстинктивно відчувають переваги спільного життя і збираються у зграї.Життя групою,сім'єю має безліч переваг у борьбі за існування.Разом і безпечніше,і прохарчуватися легше.Одна пташка,споживаючи корм,може не помітити біди.Ворогові легко підкрастися до неї.А якщо разом зберуться кілька птахів,то тут вже повна підтримка.
Надзвичайно цікавий приклад взаємодо описаний у книжці Спадщина і спадкоємці.
Над селом пройшла гроза.Сильним вітром знесло з даху лелече гнездо. Приголомшені лелеки,не зважаючи на людей,ходили довкола свого розорного житла.Та раптом вони кудись полетіли.А за півгодини до місця події з усіх боків почали злітатися лелеки.Зібралося їх понад десяток.І одразу ж закипіла робота.Птахи по гілочці,по прутику перенесли з землі гніздо і заново побудували його на даху будинку.Надійно закріпивши його,лелеки-сусіди на прощання описали коло над оселею й полетіли до своїх гнізд.