Я вважаю, що вірш Ліни Костенко дуже доречно закінчує підручник та курс вивчення української мови в школі. Спробую пояснити свою думку. День - це наше шкільне життя, яке вже закінчується, бо сходить зоря іншого життя - життя дорослого. Як би ми не втомлювалися, але знання, отримані у школі, дають нам право на підтримку та захист у майбутньому. Я дякую вчителям, тому просвітленому Едему, завдяки якому «..завтра хоче зеленіть». А ще дякую моїм наставникам за те, «що можу, і за те, що мушу», що шкільні роки мої промайнули в атмосфері добра, ввічливості, розуміння, підтримки. Я є та зелень, про яку каже поетеса, а що з мене вийшло - це заслуга мого першого вчителя, класного керівника з 5 по 11 клас, вчителів - предметників, адміністрації школи. Кожен з них на своєму прикладі довів любов до Батьківщини, до рідної мови, загартував силу незламного духу волі, пояснив різницю між минулим та сучасним, показав шлях до майбутнього, а ще навчив, що ворога не можна жаліти, його треба знищувати, і робити це треба вміти так, щоб рука не тремтіла. Переді мною нова дорога, яка веде у майбутнє, але без минулого не може існувати нове, невідкрите. Підґрунття дала мені школа і тому ще раз хочу нагадати слова
... Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.
Объяснение:
Мені подобається телепередача «Україна має талант». Вона налічує вже декілька сезонів.
Це велике шоу. Знайомі ведучі цікаво коментують виступи. Багато обдарованих людей показують свої неймовірні можливості. Досягли вони їх важкою працею та наполегливістю. Деякі виступи особливо зачаровують своєю неповторністю і талановитістю, змушують переживати та вболівати. Також досхочу можна насміятися, коли посередні учасники вважають себе незвичайними.
В Україні багато талановитих людей. І їхні виступи захоплюють глядач
Объяснение: