ответ: українська мова дуже багата на синоніми, тобто на слова, близькі або тотожні значенням. прикладів можна наводити чимало, але обмежуся одним. для називання поняття «лінія зіткнення неба з землею» маємо такі слова: обрій, горизонт, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид тощо. синонімічне багатство нашої мови є одним із невичерпних джерел урізноманітнення вислову. проте не всі мовці як належить використовують цю лексичну особливість української мови. досить часто перевагу ві якомусь одному слову з синонімічного ряду, причому не найкращому. причини тут різні: недостатній рівень володіння рідною мовою, вплив інших мов, невибагливість у доборі засобів мовного спілкування.
становище погіршується тоді, коли людина активно користується двома близькоспорідненими мовами, які не цілком засвоїла. відомо, що багато українців та білорусів кількох десятиліть користувалися в побутовій сфері рідною мовою, а в офіційному спілкуванні «добровільно» переходили на російську, не знаючи жодної з мов у повному обсязі. це спричинило перехід до пасивного запасу слів, віддалених щодо звучання від російських, і активізувало використання спільних з російською мовою компонентів синонімічного ряду. та ще й невпинна боротьба зі «шкідництвом на мовному фронті»! обстоювання оригінальних українських чи білоруських слів розцінювалося як один із найтиповіших проявів націоналізму. за таких умов з білоруської мови усунули слово места (місто), послідовно замінивши його на горад; з української вилучили зовсім або залишили в словниках з ярликами «застаріле» чи «діалектне» слова реченець (строк), робітня (майстерня), приросток (префікс), наросток (суфікс) та багато інших. синонім лексикологія семантичний фразеологічний
мова збагачує свій лексичний склад не лише з власних ресурсів, а й шляхом запозичання з інших мов. буває, що іншомовне слово є єдиною назвою певного поняття. скажімо, лірика «один з основних різновидів красного письменства (поряд з епосом та драмою)». нерідко запозичення з якоїсь мови стає синонімом до власне українського слова: бібліотека -- книгозбірня, фон -- тло, масштаб -- вимір і под. інколи синонімами стають запозичення з різних мов: галстук (нім.) -- краватка (фр), кофе (через рос. з гол.) -- кава (через тур. з
тривалий час позамовною причиною існування того чи того слова в українській мові була наявність його в мові російській. із двох слів для називання того самого поняття галстук -- краватка, фарфор -- порцеляна, кофе -- кава, карта -- мапа вибирали те, яке було в російській мові -- галстук, фарфор, кофе, карта, і відсували на другий план (краватка, порцеляна, кава) або викидали зовсім (мапа) те, якого в російській мові не було. хоч традиція вживання в українській мові вимагала іншого, часом протилежного підходу.
навряд чи має рацію той, хто відсуває на задній план слова лише за те, що вони спільні з лексемами інших слов'янських мов. але ігнорувати оригінальні елементи української лексики теж немає жодних підстав.
На мою думку "крила" потрібні для того щоб людина змогла відпочити,помріяти.Взагалі слово "крила"мається на увазі в переносному значенні.Я розумію визначення " Нащо крилатим грунт під ногами"так: людина не може прожити все життя мріями,вона не може нічого не робити,"грунт"їй потрібен для того щоб не лінуватися.Для цього дорослі ходять на роботу,а діти в школу.
Звісно ж людина не може прожити все життя працюючи.Людям потрібно теж інколи відпочивати.Їздити на відпочинок,або хто не може собі цього дозволити можна зробити те,про що дового мріяв.Ще ж можна "надіти крила" та пофантазувати,помріяти,відкрити свій талант,відчути свободу.
Кожна людина має "крила",але не кожен може їх в собі відшукати.