Від тихого лісу віяло тривогою.Ще досі біле небо враз стало чорним, роздався гуркіт грому. Я піднявся на невеликий пагорб краще роздивитися дорогу. Мій навігатор крутив стрілкою у різні боки неначе кажучи:"Хлопче, чого стоїш? Ноги в руки і біжи куди очі бачать!". Тоді я й схаменувся. Дременув кудись в ліс. Малесенькиі краплі дощу сікли мені обличчя , але я не зупинявся. Спинились мої ноги , як тільки побачив сухеньку малу хатину біля озера. Спалах , гуркіт жахливого грому , іще спалах... Не знаю, що відбулося , але зранку я прокинувся у хатині , біля мене сиділа із чашкою в руках старенька бабуся...
-Привіт -Привіт Настя -Як справи? -Добре,а в тебе? - Теж, як тобі новини в нашій країні? -Вони мене лякають.Кожний день я боюся, що мої рідні наражаються на небезпеку, ходячи на роботу -Мені це знайомо, але я вважаю, що панікувати не треба, тому ,що наша країна робить все можливе, щоб уникнути кількості заражень -Так, тут я з тобою згодна -Що ти робиш ,щоб не заразитися? -Рідко виходжу на вулицю, а якщо навіть йду, то одягаю маску -Я теж -Добре, бувай , мені потрібно йти допомагати мамі -Бувай, була рада тебе почути
Від тихого лісу віяло тривогою.Ще досі біле небо враз стало чорним, роздався гуркіт грому. Я піднявся на невеликий пагорб краще роздивитися дорогу. Мій навігатор крутив стрілкою у різні боки неначе кажучи:"Хлопче, чого стоїш? Ноги в руки і біжи куди очі бачать!". Тоді я й схаменувся. Дременув кудись в ліс. Малесенькиі краплі дощу сікли мені обличчя , але я не зупинявся. Спинились мої ноги , як тільки побачив сухеньку малу хатину біля озера. Спалах , гуркіт жахливого грому , іще спалах... Не знаю, що відбулося , але зранку я прокинувся у хатині , біля мене сиділа із чашкою в руках старенька бабуся...