Объяснение:
Відомим майстром пейзажу, російським і українським живописцем вважається Васильківський Сергій Іванович. Закінчили з високими досягненнями Академію мистецтв, він отримав дозвіл на подорож в інші країни. Він побував у Німеччині, Англії, Африці, Іспанії, Італії, деякий час жив у Франції. Але більшість його картин присвячено рідних місць. Одним з яскраво-пам’ятних творів є полотно “Козача левада”.
На картині зображено найбільш типовий вид для його рідної України. Високі могутні дерева, безкраї поля і просторі луки, порослі густою травою. Невелике озерце води, біля якого стоять два потужних вола. Один світло-сірого кольору, а другий рудий.
Трохи позаду них, з правого боку, під темним віковим деревом видно силуети людей. Вони доглядають за своїм достоїнством. Адже в той час, воли вважалися символом достатку в родині, так як за до них оброблялася земля. Автор у своїй картині навіть відсунув людини на задній план, показавши таким чином, що тварина важливіше. Воно з самого дитинства і до смерті завжди було поруч з людиною.
Також художник нарівні з волами показав краси тодішній природи. Гарне світле небо вкрите легкими хмарами і сонячним світлом. Могутній густий ліс злегка прикритий туманом. Гарна густа трава на полях. Все це показує любов автора до своєї Батьківщини. З яким трепетом і ніжність промальовані всі деталі. Все яскраве і реалістичне. В наш час важко знайти таку, не займану часом, красу.
Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.
Пропоную скласти такий нарис про маму:
Мою маму звати Інна Іванівна. Це молода, сучасна та енергійна жінка, яка дуже любить свою родину. Мама - берегиня домашнього вогнища, яка завжди ставить інтереси родини вище за свої. Матуся смачно готує та любить приймати гостей.
Мама працює в соціальній службі. Вона дуже чуйна та щира. Люди завжди дякують мамі за до . Через матусину лагідність у неї чимало товаришів. Інна Іванівна завжди усім допомагає, підтримує, співчуває.
Для мене з моєю сестрою Сашею матуся - не просто людина, що живе поряд та готує їсти. Це справжній друг, на якого можна покластися, якому можна довіритись. Моя мама - найкраща жінка в світі, найдорожча та найрідніша людина.