На першому плані Т. Г. Шевченко, що сидить на
старій колоді, задумливо похиливши голову на кобзу. Які думки заполонили його, може визріває новий задум поеми чи легкого летючого вірша – картини рідної природи? Сидить він на високій кручі, з якої відкривається широка панорама Дніпра з його пологими берегами, полів і садів його рідної України. Кожна травинка біля ніг великого поета промовляє до глядача знайомими пахощами рідної землі.
Кольорова гама витримана у спокійних тонах зеленого, жовтого, рудуватого кольорів. Художник зобразив Т. Шевченка у звичайній селянській сорочці і штанях, на голові у поета шапка, яку носили чоловіки на Україні здавна. Він проста людина. Він один із тих простих людей, яких знав і любив, для яких працював і страждав усе життя. І разом із тим це людина могутнього інтелекту, якій доступне розуміння життя.
Усе це написано на його обличчі, не стільки засмученому, скільки задумливому. Його постать вражає природністю, величним спокоєм і гідністю.
Виховання людини являє собою надзвичайно складний процес. У всі часи у людей народжувалися діти, люди їх виховували, але далеко не у всіх випадках успішно. На жаль, всіх злочинців, бандитів і інших поганих людей напевно теж щось або хтось виховував. Звичайно, цим чимось можуть бути життєві обставини, а аж ніяк не батьки або ще якісь люди. Найчастіше так і відбувається, коли людина вихована неправильно або погано веде себе по життю.
Втім, краще всього міркувати раціонально і правильно. Що ж потрібно робити, щоб виховати гідну, справжню людину?