Перше знайомлення з культурою нашого народу відбувається ще в далекому дитинстві. Ніжна й любляча мати співає колискових пісень своєму немовляті, трішки пізніше розповідає йому невеличкі народні казочки, приказки й легенди.
Кожна подія в житті людини знаменується фольклором. Чи то весілля, чи то хрестини, чи то інше родинне свято — всюди виконуються пісні, використовуються народні звичаї та прикмети.
Багато українських письменників стали не лише історією нашої рідної літератури, але й важливою частиною загальноєвропейської. Такі письменники, як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка вивели нашу літературу на загальносвітовий рівень, звернули на себе увагу інтелігенції всієї Європи.
Не менші досягнення й у галузі музичного мистецтва. Мало кому не відомі таки визначні українські композитори, як Лисенко, Вербицький, Ревуцький. Їх творчість стала неоціненним подарунком для культури нашої Батьківщини.
Україна — країна великих можливостей та не меншого потенціалу на майбутнє. Надра її повні «скарбів», безцінних дарунків самої матінки-природи. Чорне вугілля, нафта, сіль, залізо — це далеко не весь перелік її багатств.
Є не так багато країн у світі, чия природа була б такою ж різноманітною і прекрасною. На території України є засніжені круті гори, пустинний степ, таємничий, загадково-казковий ліс, чисті, прозорі річки, глибокі моря.
Можна до безкінечності перелічувати величезні багатства нашого народу, але справа не в цьому. Нам, наступному поколінню, яке отримало такий великий дарунок від пращурів, необхідно не лише підтримувати рівень України, але й підвищувати його, зробити все, щоб вивести її на загальносвітовий. Необхідно до й піднятись на вищу сходинку загальноєвропейського розвитку.
Ми часто називаємо друзями тих, хто насправді є приятелями. Тобто тих наших «друзяк» з якими ми просто сидимо за партою, до яких ходимо грати в ляльки або в комп’ютерні ігри. Чи може нам хочеться піти на сусідню вулицю покататися на гойдалці, а мама не пускає самого. Доводиться шукати тих, хто піде разом з нами. Так з’являються в нас приятелі, яких ми гордо називаємо «друзями».
А справжня дружба – це щось ширше та глибше, я так вважаю. Друг – не той хлопець або дівчинка, який відразу залишить тебе, якщо ти перестанеш грати з ним у м’яча, або ходити з ним на річку, або дозволяти сідати за свій комп’ютер. Друг – це людина, якій цікавий ти сам, твоя душа, твої думки, твої захоплення. Який тебе прийме таким, який ти є, навіть якщо ти перестанеш слухати хіп-хоп та перейдеш на панк-рок. Який буде тебе зупиняти, якщо ти щось робиш погане, а не просто пліткувати за спиною.