По-перше, почуття гумору має бути адекватним. Дуже важливо розуміти, в якій компанії жартувати можна, а в якій не можна. Зазвичай адекватним є пожартувати в компанії своїх однолітків, коли ви перебуваєте в невимушеній обстановці. У людей однакового віку зазвичай схоже почуття гумору, тому, швидше за все, ваші однолітки добре зрозуміють і ваш жарт. По-друге, важливо оцінювати ситуацію, в якій ви жартуєте. Навряд чи жарти доречні на уроці чи на похоронах, а ось у вільний від навчання час у веселій компанії людей, налаштованих на відпочинок, жартувати дуже навіть можна і потрібно. Якщо ж ви пожартуєте в неправильній компанії або в неправильний момент, ви можете спровокувати образу з боку оточуючих людей, зробити їм неприємно або навіть викликати на свою адресу агресію.
Пожартувати дійсно смішно зможе лише та людина, яка має певні знання і розуміння життя. Справа в тому, що жарт – це ніби аналіз дійсності і демонстрація того, що життя навколо нас насправді смішне. Не можна жартувати, ґрунтуючись виключно на власній фантазії, кожен жарт повинний мати частку правди, зв’язок з навколишнім світом. І чим тонше цей зв’язок буде, тим жарт буде дотепнішим. Також не варто забувати, що кожен жарт повинен мати частку правди і частку жарту, необхідно правильно витримувати цей баланс.
1.За лісом широкі поля лагідно і поволі спускалися вниз,і віз усе котився вузькою,невиїждженою дорогою,що бігла кривулькою озиминою до села.
2.Коло хати,що стояла в саду,росли квіти, проте за хатою розкинувся город з рівною грядкою моркви,густою картоплею,та високими соняшниками
3.Мова-то цілюще народне джерело,і хто не пропаде до нього вустами, той сам всихає від спраги. [ ]-то[...],(і...)(той)
4.Збоку стояв командир загону,котрий брав участь у боях під Києвом.
Юнак врятував дівчину від акули, з якою пізніше познайомився.
Объяснение: