Ми живемо в дуже неспокійному світі, у якому зникають духовні ціності. Часто доводилося ставати свідком брехні, злочиності , вульгарності, люди потерпають від своїх вчинків. Невже нашому суспільству не зрозуміло, що нам надається лише один шанс ,щоб жити. Чому світ такий жорстокий ? Я постійно задаю собі це питання. Із ненавистю наповнена людська душа. Син цурається батька, мати- зозуля відмовляється від свого дитяти. Влада і гроші цінуються понад усе. Нищаться одвічні людські ціності, наче відходять у небуття такі почуття, як совість, честь, благородство. Не треба далеко ходити. Потрібно залишитися у храмі власної душі. Скоро там буде порожнеча. Я важаю, можливо моя думка і хибна, що в житті все повинно бути в своїх межах. Головне бути впевненим у своїх можлтвостях. Але не можу втриматись від зневаги, коли бачу людську ваду , таку як егоїзм. Байдужість , холодність- це гірші риси людини бо саме в них народжується жахливий злочин. Звісно всі ми не без гріха . Потрібно з повагою ставитися до тих людей, які змінюють свої недоліки на хороші якості. Давайте , перемагати свої недоліки, цінувати людей і світ стане кращим!
Існує на світі країна Українська мова. У цій країні живуть частини мови- самостійні і службові. Самостійні мають своє лексичне значення і запитання, а службові лише допомагають їм. Самостійни частини мови можуть бути у реченні другорядні і головні. Головні несли у собі найважливішу інформацію, а другорядні лише її доповнювали. І так було завжди. Але одного сонячного дня другорядні члени запитали у головних: "А чому це тільки ви найважливіші?! Ми теж хотімо бути головними!",- рішуче вони сказали. Головні не погодились зрекатися свого місця і не поступились. Тоді і ропочалася між ними ворожнеча.
1. В
2. півтора, семеро, багато, сім, сотий
3. Г
4. три, п'ятнадцять, тисяча, один, сто
5. А
6. сто сорок один, двісті двадцять два, одна сьома
7. Б
8. Сьогодні в конкурсі я виграв перше місце.
9. В
10. Двоє кошенят дивились на мене своїми зеленими оченятами.
11. Б. Сюди прийшли більше семидесяти юнаків.