Стверджують, що перші графіті побачили світ ще в Стародавній Греції. Начебто якісь надписи-розмальовки знайшли на вулицях Ефесу, а історики ідентифікували їх як місцеву рекламу проституції. Те, що ми знаємо точно – бум графіті почався у 60-х роках минулого століття у Нью-Йорку, коли місцеві графіті-творці залишали свої імена на вагонах метро. Рух набрав обертів і привернув увагу всього світу, коли у 1971 в The New York Times вийшла стаття про одне з найбільш прославлених «вагонних» імен – TAKI 183. Ще десять років знадобилося, щоб графіті опинилося на стінах будинків і в переходах.
Богдан Хмельницький, безумовно, є однією із найвідоміших постатей української історії. Як казав про нього автор «Історії України-Руси» та перший президент України Михайло Грушевський, його (Хмельницького) біографія була такою вбогою на реальні факти, наскільки багата легендами.
На відміну від козаків, які часто не могли похизуватися походженням, Богдан-Зиновій був представником іменитого роду. Його мати, Агафія, була з родини Ружинських, корені якої сягали аж до Рюриковичів. Освіту ж молодий Хмельницький здобув у Львівській єзуїтській колегії (поряд знаходиться Храм святих апостолів Петра і Павла), а згодом вступив до реєстрового козацтва. Але з часом він подався до Запорізької Січі, щоб звідти почати визвольну війну 1648 року.
У квітні цього ж року війська Хмельницького проходили через хутір Кривий Ріг. Напували своїх коней в ріці Саксагань, відпочивали у дубовому гаю. В урочищі Жовта Ріка гетьман розкинув свій табір. Майже місяць тут відбувалися бої з польськими військами. Перемога була на боці козаків. Саме з цієї битви почалася визвольна війна, у якій було місце як перемогам, так і поразкам. Закінчилася вона у Переяславі підписанням сумнівного договору.
Пройшло багато часу з тих подій. Хутір Кривий Ріг переріс у величезне промислове місто, а робітниче селище Жовта Ріка було перейменовано у Жовті Води у трьохсоту річницю битви під проводом Богдана Хмельницького.
В Україні є дуже багато пам'ятників Богданові Хмельницькому. Не забули про нього й у Кривому Розі. Встановили його у 1954 році, на 300-річний ювілей «об'єднання» Росії та України внаслідок поразки останньої у визвольній війні 1648–1654 рр.