М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

напишите большой план до оповідання В СТЕПУ

З першої ж хвилини Шевченко
відчував себе в солдатському строю
безпорадним. Усе його єство
протестувало проти цього насильства,
безглуздого фізичного виснажування.
Цей внутрішній опір підсвідомо
надавав його рухам незграбності.
Муштра тривала добрих дві
години. Потім було навчання.
Шевченкові дали рушницю, навчили розбирати й збирати її. Після цього –
знову муштра. По тому довелося задихатися від смороду в розпеченій сонцем
казармі. Махорковий дим їв горло й очі. Боліла голова, нестерпно нили
натруджені ноги. В душі бився розпач від свідомості того, що він приречений
на фізичні муки й духовне отупіння.
Спливав день за днем, і кожен з них був точним повторенням
минулого. І ось прийшла неділя.
Як завжди, вранці розбудив його барабан. Як завжди, вивели солдатів
на перевірку. Після сніданку їх повели до церкви, а потім усі розійшлися хто
куди.
Шевченко обігнув церкву й пішов курною вулицею, заваленою
сміттям. Пройшов повз будинок священика й чепурні офіцерські будиночки.
Далі пішли дерев’яні, потемнілі від часу хати уральських козаків. Ще далі –
жалюгідні подоби людського житла, непобілені, обмазані глиною. Їхні
низенькі пласкі дахи були на рівні людського зросту, а вікна біля самої землі.
Вийшовши нарешті з Орська, Шевченко крутим берегом збіг до Уралу.
Він пішов уздовж ріки і йшов довго-довго, заглиблений у свої невеселі думи.
Річка крутим звивом повернула убік, а Кобзар все йшов і йшов. Врешті-решт
він зупинився і повів навкруги очима.
Неосяжний степ замкнув навколо нього свою круглу пласку чашу,
вкриту блакитною півкулею неба. Тихо й порожньо було тут, ані птахів, ані
тушканчика, ані цікавого ховрашка.
Один! Один! Не існує гіршої муки для митця, ніж бути позбавленим
змоги творити…

У розпачі впав він обличчям у траву і розридався. Розпач наче танув у
сльозах і відступав од душі. Поступово замість одчаю душа його
сповнювалась рішучістю. Шевченко звівся на ноги. Погляд його став
твердим. Розмашним кроком рушив він цілиною, підминаючи шпичасті
будяки й сіруватий полин.
У казармі було майже порожньо. Шевченко відчинив свою шафу, взяв
кілька схованих там аркушів паперу, пішов у степ, за вали.

Там, на березі тихої Орі, порослої густим очеретом, зшив він собі
малесеньку книжечку й записав до неї свій перший невільницький вірш.

👇
Ответ:
violka5
violka5
08.08.2021

План до оповідання В СТЕПУ

1. Відчуття безпорадності в солдатському строю:

      а) протест проти насильства та фізичного виснажування;

      б) муштра та навчання;

      в) приреченість;

      г) кожен день – точне повторення попереднього.

2. Піша прогулянка:

      а) повз чепурні будинки та жалюгідні людські житла;

      б) довгий шлях уздовж річки;

      в) неосяжний степ;

      г) відчуття самотності.

3. Мука бути позбавленим змоги творити:

      а) розпач;

      б) душа, сповнена рішучості.

4. Перший невільницький вірш на березі тихої Орі.

4,4(24 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:

     Я народилася та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.

Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібною та коханою. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.

Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…

Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.

Невже можна все це покинути і поїхати на чужину, де нема таких чудових краєвидів, розумних, доброзичливих та веселих людей, мелодійної та цікавої мови!

Read more: http://ycilka.net/tvir.php?id=877#ixzz41eaJuqCm
4,6(25 оценок)
Ответ:
AlinaLay
AlinaLay
08.08.2021
Без рослин життя на планеті неможливе. Лише рослини перетворюють енергію, що несе сонечко, на таку, яку ми можемо використовувати. Рослинами живляться усі: від малесеньких тваринок до найкрупніших. Рослини - легені планети, вони виробляють кисень, яким дихає усе живе на Землі. З рослин будують будинки, щоб зігрітися взимку. А влітку у іх тіні рятуються від пекучого сонця. І, нарешті, рослини чудові, дивовижно красиві, надають людям естетичне задоволення, надихають, створюють атмосферу для духовного розквіту.
4,5(88 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ