Кожна людина все життя мріє стати щасливою, та чи всі можуть відчути й зрозуміти власне бажання?
Щастя – це не термін, не теорія й не правило. Його не поясниш і не прочитаєш у книжках, бо це те, для чого бракує слів.
Існує багато думок, стереотипів й переконань із цього приводу. Багато хто каже: «Щастя не в багатстві». Та насправді, коли ти маєш гроші, можеш дозволити подорожі, найулюбленішу їжу, якісні ліки й ґрунтовну освіту. А це теж є складниками того щастя. Це ніби пазлик, який кожна людина збирає для себе сама, зі своїх «шматочків».
Нещодавно я запитала своїх друзів про їхнє особисте щастя. Звісно, більшість відповіла: «Друзі, родина, хобі, подорожі». Та потім я захотіла послухати про їхнє «щастя в дрібницях», і саме про це хочу вам розповісти.
Для когось з’їсти шматочок улюбленого тістечка – все одно, що побувати на сьомому небі. Проїхати улюбленим маршрутом рідного міста, нарешті «впасти» в ліжко після неймовірно важкого дня, передивлятися фотографії та відео, згадуючи найзворушливіші моменти, виспатися, побачити старого друга, повернутися додому після подорожі, нарешті закінчити всі свої справи, гладити кішку й чути тихе мурчання, що так заспокоює, дізнатися радісну звістку близької людини, бачити щирість в очах коханого й усім серцем відчувати любов, що кружляє прямо в повітрі – усе це і є маленькими особливими митями кожного.
І чим більше цих малесеньких «шматочків», тим яскравіша й прекрасніша картина. Саме дрібнички довершують цей пазл під назвою «щастя».
На дворі сьогодні перший день з'явилося сонце і скоро почнуть з'являтися листя на деревах хоча весь минулий тиждень йшов сніг і було 0 градусів (ну і звичайно опалення разом з гарячою водою були відключені - чи зміниться це в 2023?). Сиджу чекаю дзвінка від кур'єра який повинен привезти моє замовлення книг з Амазона. Тільки що закінчив читати пост на Дром.ру про вчорашній візит Саші Грей в Новосибірськ і Академмістечко. Бачив вчора їх машину коли йшов у бібліотеку. Сьогодні вранці коли пив чай побачив у вікно чотирьох мушкетерів активно репитировавших на майданчику біля школи свій виступ, а потім в магазині на полиці з безкоштовними книгами мені в руки потрапив Дюма якого ніколи я роздачі не бачив. Вчора розмістив перший пост на ReportsFromRussia.com що буде з ним? Трата часу або шлях до успіху? Цікаво я вже одружився? Коли? На кого? Залишилося що-небудь від банківського рахунку? Хто став наступним президентом Росії і став Путін знову на посаду після цього? Залишилася країна цілої або ми віддали Курили Японцям, Калінінград Німцям, Чечню Чеченцям і Східну Сибір Китайцям? Цікаво чи живеш ти ще в Росії чи все-таки поїхав жити в Канаду? Скільки сьогодні коштує акція Газпрому і скільки коштує золото? Витіснили чи електромобілі машини з ДВС? Хто зайняв перше місце на Олімпіаді в Сочі? Ступила чи нога людини на поверхню Марса? Скільки людей сьогодні живе на Землі? Вистачає всім прісної води? Залишилися у використанні паперові гроші?
Радий ти того що 10 років тому витратив день на підготовку і написання листа в майбутнє? Маленьке побажання собі на майбутнє похвали себе якщо «Так». Пишу і радію адже ти будеш в 2023 сидіти і заздрити мені так як мені лише 28 років і переді мною відкрито безліч доріг у житті. Яку я виберу? Ту яку мені вкаже суспільство чи свою? Буду я вірний собі всі ці 10 років або зраджу свої уявлення про честь і гідність заради матеріальних або інших егоїстичних інтересів? Стану я краще або роки мене зіпсують? Чи знайду я відповіді на інші важливі питання? Продовжу я пошуки або здамся?
Чи я Буду вірити в Бога?
Зацени фото з далекого 2013 року. Сильно я змінився? Ношу чи бороду? Погладшав?
Сподіваюся читання даного листа принесла тобі задоволення! Ти ж молодець! Лист самому собі через 10 років Не думай про минуле - дивись в майбутнє!
Казка про префікси Була собі країна Українська мова. У ній було дуже багато слів. Кожен з них виконував певну роботу. Одні слова називали предмет, інші – вказували на його ознаку. Були такі слова, що називали дію предмета, а ще інші вміли зв’язувати слова у речення. Також в українській мові жили префікси, які вміли утворювати нові слова. Вони завжди знали перед коренем якого слова стати. Префікси виконували важливу роботу, вміли змінити слово. Префікси жили у дружбі і злагоді. Але одного разу між префіксами з – і с – виникла суперечка. Кожен з них думав, що він важливіший за свого брата. Вони наввипередки почали ставати перед коренем кожного слова. Почався у країні великий безлад. І тому королева Грамотійка розсудила їх так. Префікс с – стає перед буквами к, п , т, ф, х, а префікс з- стає перед іншими буквами. З того часу запанувала в Українській мові гармонія.
Кожна людина все життя мріє стати щасливою, та чи всі можуть відчути й зрозуміти власне бажання?
Щастя – це не термін, не теорія й не правило. Його не поясниш і не прочитаєш у книжках, бо це те, для чого бракує слів.
Існує багато думок, стереотипів й переконань із цього приводу. Багато хто каже: «Щастя не в багатстві». Та насправді, коли ти маєш гроші, можеш дозволити подорожі, найулюбленішу їжу, якісні ліки й ґрунтовну освіту. А це теж є складниками того щастя. Це ніби пазлик, який кожна людина збирає для себе сама, зі своїх «шматочків».
Нещодавно я запитала своїх друзів про їхнє особисте щастя. Звісно, більшість відповіла: «Друзі, родина, хобі, подорожі». Та потім я захотіла послухати про їхнє «щастя в дрібницях», і саме про це хочу вам розповісти.
Для когось з’їсти шматочок улюбленого тістечка – все одно, що побувати на сьомому небі. Проїхати улюбленим маршрутом рідного міста, нарешті «впасти» в ліжко після неймовірно важкого дня, передивлятися фотографії та відео, згадуючи найзворушливіші моменти, виспатися, побачити старого друга, повернутися додому після подорожі, нарешті закінчити всі свої справи, гладити кішку й чути тихе мурчання, що так заспокоює, дізнатися радісну звістку близької людини, бачити щирість в очах коханого й усім серцем відчувати любов, що кружляє прямо в повітрі – усе це і є маленькими особливими митями кожного.
І чим більше цих малесеньких «шматочків», тим яскравіша й прекрасніша картина. Саме дрібнички довершують цей пазл під назвою «щастя».