Не все одразу дається, а потроху та помалу, то зробиш користі чимало.
Що маєш робить, то зроби сьогодні, а що маєш з'їсти, то з'їж завтра.
Коли не пиріг, то й не пирожися, коли не тямиш, то й не берися!
Коли не коваль, то і кліщів не погань.
Добре ковадло не боїться молотка.
Хто робить лемеші, той їсть книші.
Краще на п'ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше.
Швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся.
Швець без чобіт, а тесля без воріт.
Як хочеш шить, то перш вузлика зав'яжи.
Без сокири не тесляр, без голки не кравець.
Що б то був за швець, коли б усім на один копил чоботи шив.
Вставай до сходу сонця, працюй до ночі, то їстимеш калачі.
Коваль клепле, доки тепле.
Куй залізо, поки гаряче.
Ненагріте залізо не зігнеш.
Час на часу не стоїть.
І шитеє, і поротеє знає.
Час не віл, його не налигаєш!
Ремесло на плечах не висить і хліба не просить, а хліб дає.
Тільки сир одкладений гарний, а одкладена робота — ні.
Не доженеш і конем, що запізниш одним днем.
Краще нині горобець, як узавтра голубець.
Відстанеш годиною, не здоженеш родиною.
На годину спізнився, за рік не доженеш.
Згаяного часу і конем не доженеш.
Що нині утече, то завтра не зловиш.
Не поговоривши з головою, не бери руками.
Яка кроква, така й лата, яка праця, така й плата.
Не той молодець, що починає, а той, що кінчає.
Аби руки і охота, буде зроблена робота.
Без охоти нема роботи.
Не почавши — не кінчиш.
Коли став робить, то байдики не бить.
Кінець діло хвалить.
Зробив діло — гуляй сміло.
Без діла слабіє сила.
Бджола мала, а й та працює.
Діло майстра величає.
Ранній пізньому не кланяється.
Хто в роботі, той у турботі.
Для нашого Федота не страшна робота.
Без труда нема плода.
Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.
Без труда не виловиш і рибки із пруда.
Не нагнувшись, гриба не знайдеш.
Не розбивши крашанки, не спечеш яєчні.
Не побігаєш — не пообідаєш.
Де руки і охота, там спора робота.
Тяжко тому жить, хто не хоче робить.
Очам страшно, а руки зроблять.
Не журись, та за діло берись.
Слова — полова, а праця — диво.
Гірко поробиш — солодко з'їси.
Без роботи день роком стає.
Без діла сидіти, то можна одубіти.
На охочого робочого все найдеться діло.
Взявся за гуж, не кажи, що не дуж.
Доки не впріти, доти не вміти.
Хто дбає, той і має.
Коли не тямиш, то й не берися.
Попороби до поту, то й поїси в охоту.
Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.
Поганеньке ремество краще доброго злодійства.
Сьогоднішньої роботи на завтра не відкладай.
Ремесло не коромисло, плеч не відтягне.
Добре тому ковалеві, що на обі руки кує.
Без трудів не їстимеш пирогів.
Лежачого хліба ніде нема.
Добре чужими руками жар загрібати.
На чужий труд ласий не будь.
Чужим добром не забагатієш.
Білі руки чужі труди люблять.
Без діла жить — тільки небо коптить.
Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.
Ранні пташки росу п'ють, а пізні — слізки.
Не кайся рано встати, а кайся довго спати.
Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче.
Маленька праця краща за велике безділля.
Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.
І коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець.
Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
Не святі горшки ліплять.
Роботящі руки гори вернуть.
Доброму коневі — не довгі версти.
Вміння і труд все перетруть.
За невміння деруть реміння.
Що вміть, так того за поясом не носить.
У вмілого руки не болять.
В умілого і долото рибу ловить.
Краще приклад, ніж наука.
Не навчишся плавать, поки в вуха води не набереш.
На дерево дивись, як родить а на людину, як робить.
Мій клас найкращий! Ми разом вже 9 років. В нас було все: сум, радість, інколи сварки, але ми переступаємо через все, і остаємось друзями. За 9 років в нас дуже багато чого було. Ми не можемо сидіти на одному місті, , в нас багато енергії. З моїми однокласниками мені ніколи не скучно. Якщо поганий настрій вони завжди підтримають і розвеселять. Щоб там не було, вони для мене залишаються найкращими! Чим старші ми стаємо, тим більше часу ми проводимо разом і це йде нам на користь. Я ніколи не забуду про них.
С древних времен и у всех народов наибольшей святостью был хлеб. Его присутствие появлению песен и дум, продолжала родословную, и, напротив, когда он исчезал, приходила беда.
Предки не только воздали заслуженную хвалу ржи-кормильице, но и признали ее вечные заслуги в судьбе человечества. В зерно, в этот маленький тугой слиточек материи столько вложено жизненной мудрости, добра и веры в бессмертие, что его тайна и до сих пор кажется нам магической. Все у нас от него, от хлеба. А в том, и