1. А вкруги казкові шати, сніговим шаром уквітчані віти дерев, а пеньки з височенними на них сліпучо-білими шапками, мов зустрічають вас старовинні бояри у фантастичних володіннях царя Берендея.
2. І знову дрен коче, перевалюється з боку на бік жовтенький жучок літаючи по глибочезних затінених коридорах вулиць.
3. На подвір’ї все вирувало, копошилося, переминалося, з ноги на ногу, світило худючими ребрами й тривожними очима, оглядалось, перегукувалось і шепотілося.
4. Учора, коли загруз я з возом у калюжі і він трощив мене пужалазом і носаками, і кричав, роззявивши рота як лев, помітив я в його очах страждання, та таке палке бездонне глибочення.
5. Весь жах був у тому, що всі жінки, які сиділи довкола, були голі-голісінькі.
6. Історія вчить, що переду лаврів частенько іде добрячий бук, шпіцрутен іде!.
7. І терем не одного тільки брата стояв тепер на горі край Любеча, праворуч також за стіною, але без гострих кілків темнів добрячий терем, ще когось із любечан, ліворуч терем без огорожі.
8. Власне, майже завжди говорив я, а моя мила товаришка тільки слухала час від часу, поглядаючи на мене своїми трохи довгастими задуманими темно-карими очима.
9. Ви вже бачите, як перевтомлений звір хапає язиком сніг, і все частіше, все частіше він його хапає. Тому доказ – довгуваті ямки обох біч лосевого сліду.
10. Хто гріється на сонці, хто сидить у холодку, куняє, так мабуть, як і щодня, бо тут буднів нема, на завод поспішати не треба, тут один довжелезний вихідний, як у майбутнім суспільстві.
Объяснение:
Відповідь:
Чому я люблю українську мову?
Пояснення:
Сьогодні переді мною постало питання, чому я люблю українську мову. Це питання є темою твору, який я отримав завдання скласти. Спочатку мені здалося безглуздим шукати відповідь на нього. Адже нас не питають, чому ми любимо своїх батьків, а якби й запитали — відповідь знайти складно. Ця любов безумовна, беззастережна, вона просто є у наших серцях.Поміркувавши, я збагнув, що українську мову є за що любити. До речі, як і батьків. Наша рідна мова дуже красива й милозвучна, співуча та мелодійна. Якими тільки епітетами її не називають: чарівна, гарна, барвиста, яскрава, калинова, солов’їна, волошкова, барвінкова, чудова тощо.Є ще одна причина, чому я люблю українську мову. Є мудрий вислів: «Без мови немає народу». Це означає, що без української мови немає українського народу. А без українського народу немає української держави — України.Я є патріотом України, своєї Вітчизни. Вважаю, що неможливо любити свою сім’ю й малу батьківщину та при цьому не любити Вітчизну. Адже Вітчизна, тобто країна, містить у собі малу батьківщину, яка є її складовою.Отже, українську мову є за що любити. Але я її люблю просто за те, що вона — моя рідна мова, найбільше багатство мого народу. Це його душа, безсмертна та неоціненна.
Родовий - дев'ятсот сімдесяти шести
Орудний - дев'ятстами сімдесятьма шістьма