Гідність людини- це в першу чергу її відношення до самої себе. Вона розуміє, що всяка людина цінна так само як і вона. Гідна людина вона і добра, благородна, чесна як до себе так і до інших, відповідальна. Гідна людина- це не людина яка так називається, це людина, що вміє себе вести згідно такого звання. Гідність притаманна тому, хто має певні моральні цінності, сформовану систему світогляду. Дуже часто трапляютьс яситуації коли можна показати свою гідність, а можна її десь сховати і втікти, злякатися... злякатися зробити благородний вчинок, злякатися сказати гірку, можливо, правду... Гідна людина завжди діє за законами совісті і честі. Давайте будему людьми, гідними звання гідний.
Навесні ліс оживає після довгої зими. Ще недавно він був похмурим, а дерева стояли голі. А тепер ліс осяяло весняне сонечко. Тугі бруньки набухли на деревах за кілька днів. Вони розкрилися у ніжне зелене листя. Весняний ліс знову шумить від вітру.
Відразу після закінчення зими, на ще мокрій та холодній землі з’являються перші проліски. Це маленькі, ніжні та тендітні квіти, але які ж вони сильні та витривалі! Проліски не бояться пробиватися крізь залишки снігу, назустріч сонцю. Вони не бояться також весняних приморозків.
Скоро землю знову прикрасить шовковий килим з м’якої трави. А на сонячних лісових галявинах виростуть справжні розсипи різнокольорових квітів. Це яскраво-жовті примули, лілові крокуси, голубі дзвіночки, червоні дикі тюльпани. А слідом за ними білим або рожевим кольором зацвітуть деякі лісові дерева та кущі. Наприклад, дикі яблуні, вишні та груші, глід та бузина.
Навесні ліс сповнений заливистих та дзвінких пташиних голосів. Лісові птахи шукають собі пару, в’ють затишні гніздечка. Весна — це час весіль для лісових мешканців. Навіть змії, і ті святкують свої зміїні весілля. Навесні змії дуже злі та не полюбляють, коли їм заважають. У цей час потрібно ходити лісовими стежками обережно, щоб ненароком не наступити на змію, яка гріється де-небудь на сонечку.
Слрмосшпшпшмхгсгсгс9гагсшчшкчгкчесшн