Є міф, що слухання класичної музики скажімо, Моцарта, допомагає розвивати золотий інтелект. Та це не так. Мозок реагує на кожен витвір мистецтва, який людині подобається. Тоді активуються структури, що викликають ейфорію. До речі, є окрема наука - нейроестетика, неначе розділ, що вивчає, на які саме подразники мозок реагує позитивно. Наприклад, казкова Андріївська церква в Києві подобається дуже багатьом, адже архітектор використав саме ті форми, що викликають реакцію задоволення в мозку.
Объяснение:
Вписані!
Підкреслені: Епітет, Порівняння, Епітет
Безотлагательно!
Написати план до тексту
"Нередко доводится чути: "Навщо т врш?Кому здалася ваша поезя?
Будь-яку думку чудово можна висловити прозою. простше, зрозумлше.
Нж витрачати на от поез час, краще в компьютер'ютерну гру пограти!
швидксть реакц потренуш, задоволення отримаш!"
Та невже авторов цих слв не доводилося переживати вд поетичних рядкв потрясння? Невже вн несли не брав на самот зброчку вршв вдумливо не прочитав дв-три поез? Невже отримане вд х читання задоволення можна порвняти з хай цкавою, але такою бездушною грою?
Поезя- звучання душ, адже душа не бува нмою! Поезя пробуджу смуток радсть, заспокою або виклика або виклика бль. Вплив поез на людину неможливо передати словами. Вона -- вддзеркалення розматого духовного свту.
Знате давньогрецьку легенду про гору Парнас? На нй щовесни водили танки сестри Аполона. Це -- музи, прекрасн юн богин. Кожна з них була покровителькою котрогось виду мистецтва. Музи спвали, Аполлон же перебирав струни сво золото кфари.
Звичайно, кожен чув вислв "зйти на Парнас". Це означа --дорвнятися талантом до муз та Аполлона.
Якось музи спвали так гарно, що вся природа застигла вд зачарування, а гора Гелкон почала швидко рости й доросла до неба. Тод олмпйськ боги наказали крилатому конев Пегасу повернути гору на мсце. Кнь ударивкопитом й утоптав гору в землю. На мсц удари забило джерело. Його чудодйна вода надавала поетам натхнення й наснаги.
Може, комусь з вас вдомий смак води цього джерела. Може , хтось пробу вршувати? Це чудово. Проте не забувайте, що навчатися римувати -- що не значить стати поетом. Тому не поспшайте кожен св\творений вами рядок читати товаришам або надсилати до редакц. Поети пишуть не заради слави, а для душ."