До іть будь ласка!! Записати речення,визначити відокремлену обставину, написати,чим виражається ( дієприслівниковим зворотом,одиничним дієприслівником),розставити розділові знаки,підкреслити.
1. Тужливо подивившись у небо лелека від криниці
повертається назад у бічну вулицю.
2. Хіба ж я міг піти не пообідавши?
3. Стомившись від напливу вражень Шептало спинився
нашорошив вуха і сторожко скосив очі.
4. Незважаючи на вітерець робилося душно.
5.Швиденько сльози Марія витерла сміючись.
6. Дівчина маючи на своїй голові вінок володіє чарами.
7. Перед нами відкрилося село розкинувшись серед хлібів.
8.Що ж їм сидіти згорнувши руки й чекати,щоб за них хтось
подбав?
9.По вулиці ідуть співаючи дівчата.
10. І довго так стояв малий Мирон то схиляючись то
повертаючись над бродом але лізти у воду все якось не смів.
В одномумісті жили два маленьких горобчики Чик та Чирик. Дуже любили вони вихвалятись один перед одним.
Одного сонячного ранку горобчики знову почали вихвалятись. Чик, гордо піднявши голову, сказав:
- Подивись, яке в мене гарне пір'ячко. Воно так і виблискує на сонці.
Чирик відповів:
- Та ти тільки поглянь, які у мене ніжні крильця, тендітний хвостик. Я набагато кращий від тебе.
Чик аж закричав від таких слів. Між горобчиками почалась сварка, яка невдовзі переросла в бійку.
За маленькими хвальками, хитро примруживши оч гав великий чорний кіт Мурко. Чик та Чирик бились так, що аж летіло пір'я. Кі тихенько підкрався і швидко стрибнув за здобиччю. Вхопив горобчиків за хвостики. Перелякані пташенята почали вириватись, і таки полетіли. У Мурка в лапах залишилися лише їхні хвостики. Посідали бідолашні на паркані і мовчать. Нікому не хочеться більше вихвалятись, та і немає чим.
З того часу горобчики жили дружно. А якщо і кортіло деколи похвалитись, то одразу згадували про свої хвостики, які залишились у Муркових лапах.