[1] Демосфен, володіючи красномовством, мав нечітку дикцію. [2] Праця над собою дала йому можливість змінитися ─ викувати себе заново.[3]Він створив власний стиль
промов гнучкий, блискучий. [4] Особливо сильне враження на слухачів мали переходи,
наближені до риторичних зворотів. [5]Демосфена визнали найблискучішим оратором.
Експозицію музею розміщено у колишньому колегіумі, де 1753 р. Григорій Савич читав лекції з поетики. У центрі залу, на фоні старовинних рушників і килима,- скульптура Г. С. Сковороди у вигляді мандрів-ника з палицею.
Через усе життя проніс поет любов до музики, до фольклору. Він успадкував її від матері, перейняв від кобзарів і лірників.
У музеї представлено музичні інструменти XVІІІ ст. - ліра, кобза, цимбали, бандура, якими досконало володів Григорий Савич.
Син малоземельного селянина-козака, він був тісно пов'язаний з народом. Видатний мислитель вірив, що народ неодмінно прокинеться і піднесе меч гніву проти кріпосників.
Найсильніше враження на численних екскурсантів справляє клас поетики, келія, бібліотека. Співробітники музею відтворили майже у первісному вигляді обстановку келії, в якій жив Г. С. Сковорода, інтер'єр навчального закладу того часу. Масивні, понад метр у товщину, стіни класу, високі напівовальної форми вікна, зрізані у склепінні. Ніша у стіні, де зберігалися навчальні посібники. Столи й лави, на одній стіні - ікони, на іншій - одяг бурсаків. Кафедра й крісло вчителя, класна дошка. На столах - старовинні книги.
Відвідувачів не залишає відчуття, що студеї - учні колегіуму - тільки-но вийшли з класу, де слухали Григорія Савича Сковороду.