ответ:Есть много у меня друзей,
Но лишь один из них дружней!
Не бросит никогда в беде,
Грустить не позволяет мне.
Шалить он любит и резвиться,
На переменах суетится,
Он мне за косу иногда
Подёргать норовит слегка.
Глаза лукаво улыбнутся,
Ребята громко рассмеются…
Он знает – я не обижаюсь,
Простить всегда его стараюсь.
Мы дружим с ним не год, не два.
Не разольёт нас с ним вода.
И в дождь, и в град, и в ветер
Не заскучаем вместе!
Мы книгу можем обсудить,
Задачи сложные решить,
Пельмени можем налепить
И рыбу в речке половить.
Мне повезло: такого друга
Не заменила бы подруга.
Есть много у меня друзей,
Но лишь один из них дружней!
Источник: https://poemata.ru/poets/chekashova-olga/moy-drug/
Объяснение:
Напевно, жоден з нас, людей молодих, завзятих, кмітливих, не мріє про те, як звести нанівець, промарнувати дарма цей дивовижний подарунок долі - своє життя. "У кожного своя доля і свій шлях широкий: той мурує, той руйнує...", - зауважував поет. Астрологи кажуть, що доля людини вирішується там, на небесах, задовго до її народження, а всіма її вчинками керують всемогутні боги. Підтвердження цієї думки можемо гати, наприклад, у давньогрецьких міфах, у епосі будь-якого народу. Справді, як вибирав свій життєвий шлях титан Прометей? Йому до богиня Афіна, яка навчила його різним наукам.
Нам якось не личить сподіватися на до богів, тому що ми - люди, а зовсім не титани, ми намагаємося не схибити, шукаючий свій власний шлях у житті. Мій дід Іван - стара й мудра людина. Він на власному прикладі вчить мене, як долати перешкоди і труднощі, які виникають при цьому пошуку. Він каже, що в молодому віці нічого немає кориснішого, чим навчання. Сам він здобув освіту, прийшовши до першого класу в десятирічному віці: тоді була війна, і школи в їхньому глухому селі не було взагалі. Але ж він вивчився, згодом закінчив Московський медичний інститут, а потім зайняв своє місце серед найвидатніших людей нашої країни - став знаменитим хірургом.
Я дуже ним пишаюся і хочу бути таким, як він. Я вибрав музику, це моє покликання, і я віддаю йому весь вільний час. Я багато читав про таких музикантів, як Моцарт, Паганіні. Вони працювали наполегливо з раннього дитинства. Правда, до цього їх примушували їхні батьки, і не завжди гуманними методами. Але роль батьків у виборі життєвого шляху дуже значна, якщо не вирішальна. І не лише батьків, до цього повинне долучатися все доросле оточення молодої людини.
Якщо правильно підійти до вирішення цієї проблеми, то нам не загрожуватиме відчуття, що життя прожите марно.
"Ми всі невільники свого життя. Страждання боротьби дають нам змогу Крізь перешкоди, втрати, каяття Омріяну здобути перемогу. Без неї сенс життя зникає нам. Життя це битва, в битві - перемога. Війні з самим собою біль віддам, Цей біль - мій хрест. Із ним іду до бога ..."
Так сказав Василь Стус, і я з ним згоден.