Особливим нетерпінням чекав,коли прилетять лелеки до нашого села.І була якась особлива радість зустрічі із цими птахами,вони всідалися на старій клуні ,і закинувши голову до неба-розсипалися клекотом.Разом з ними приходила весна , земля прокидалася й виповнювалась знову безліччю істот:жаби кумкали,жайворонки вимірювали піснями височінь неба , бджоли стрімко проносилися над головою,а джмелі особливо довірливо щось проказували,до розцвіченої синенької кропивки.Який багатий світ! Спориш зворушливо зеленів дрібнесенькими листочками,червонясті язички кінського щавлю ловили тепле проміння,а на оболоні залитій водою,походжали на певній відстані один від одного поважно проставляючи ноги лелеки.
Тимко прийшов додому сердитий і ЗЛІСНО кинув свій портфель, що той ВИСОКО підлетів УГОРУ і ТРОХИ не попав у кота, який ТИХО спав на килимі. «То й що, що я не вивчив того вірша про ПРИСЛІВНИК», - думав Тимко. «Мені це НЕЦІКАВО»! Він БІГОМ вискочив на двір і ЛЕДВЕ не вскочив у миску з холодною водою, яку бабуся приготувала для прання. - Тимко! Ти ДАЛЕКО? – ГУЧНО гукнула бабуся. - На річку, - відповів хлопчина НА БІГУ. Хлопець ЗОВСІМ забув, що на ЗАВТРА він повинен буде розповідати вірш НАПАМ’ЯТЬ, бо ВЧОРА вчителька нагадала Тимкові, що запитає його. Річка була НЕДАЛЕКО, але хлопчик біжав ТАК ШВИДКО, що СКОРО втомився і пішов ПІШКИ. Він РІШУЧЕ розсував листя очерету і НЕЗАБАРОМ опинився на містку, з якого рибалки ЗАВЖДИ закидали вудки і рибалили. Тимко КОРОТКО підкачав штанини і опустив ноги у воду. Ногам було ТРОХИ ПРОХОЛОДНО, але сонце ЛАГІДНО зігрівало все НАВКОЛО і хлопець НАВІТЬ подумав: «Може поплавати?» Але РАБТОМ, ЛІВІШЕ від нього, він побачив якісь кола на воді, і НАВІТЬ трохи злякався. Придивився КРАЩЕ, аж бачить, що там на дні, у воді, ПРЯМО під його ногами відбувається щось дивне.
Літо.Тепло.Співають.Пташки.Весело/Добре в садах і лісах