501 1. Спишіть, розкриваючи дужки та ставлячи на місці крапок, де це потріб- но, знак м'якшення. Позначте закінчення в дієсловах теперішнього часу.
1. Насмішки боїт..ся навіть той, хто нічого (не) боїт..ся (Нар.
творчість). 2. Рідне море плещет..ся ласкаво, берегам нашіптує
мотив (І. Гончаренко). 3. Як десь болить, торкаєш..ся кожну
мить (Нар. творчість). 4. І навіть сонце, як достиглий плід,
здаєт..ся (не)порушним... (М. Рильський). 5. Сном (не) доробиш..
ся (Нар. творчість). 6. Розум завжди до чогось берет..ся, а коли
він (не) матиме доброго, тоді звертатимет..ся до поганого (Г. Ско-
ворода). 7. Як великого (не) бачив, то з малого дивуєш..ся.
|1. Складіть і запишіть два речення з дієсловами у формі теперішнього часу. Діє-
слова підкресліть відповідно до їхньої синтаксичної ролі.
Одного разу моя однокласниця розповіла нам про історі з життя її прадіда. Звичайно,це було історія героя і,здавалося, вигадана казочка. Але всім сподобалося слухати небелиці однокласниці,а мені захотілося дізнатися історію хоча б бабусі чи дідуся і наступного дня я підійшов і запитав її: "Чи була у тебе цікава історія з життя?" Бабуся заходилася розповідати.
Було це давно,ще коли моя бабуся була юною. Вона розповіла мені свою життєву ситуацію,яка навчила мене шанувати людей. Вчилася вона у славнозвісному місці лева,на медсестру. Одного разу вона поверталася з пар додому, до гуртожитка,коли раптом побачила,як двоє високих розфарбованих білявок чіплялися і лаяли якусь низеньку худеньку дівчинку. Звичайно,бабуся підійшла розібратися,щоб ті двоє відчепишся від бідолашної.
В продовж бабусеної розмови з дівчатами вони не одноразово лаяли її,мовляв іди куди йшла. Моя бабуся не любила несправедливість і, звичайно,вона б не відступила від своєї позиції.
Все, здавалося,ішло до завершення,коли раптом одна з білявок вчепилася до бабусі з криком: "Я не ясно сказала?". Так і почалася бійка. Бабуся схопила бідолашну дівчину за руку і вони побігли куди подалі від злих блондинок. Бабуся запросила дівчину,яку звали Ліля до своєї скромної кімнатчини,напоїла теплим чаєм і Ліля розповіла,що ті дві білявки причепилися до неї через те,що її дід директор університету. Вони погано вчилися,прогулювалися пари і хотіли,щоб вона, Ліля, замовила за них словечко перед дідусем. Ліля цього не хотіла тому і не поступалася своєю позицією. Наступного дня бабуся зустрілася із Лілею в університеті. Як виявилось, тих двох білявок ще вчора відчислили за безкінечні прогули пар. У бабусі і Лілії виявилося багато спільного і вони почали товаришувати,поки їхнє спілкування не переросло у міцну дружбу,що тривала й до сьогодні.
Звичайно, історія моєї бабусі не є героїчною,проте вона вчить людяності і справедливості.