Змініть речення з прямою мовою так, щоб утворилася непряма мова. 1. «А в нашій учительській роботі треба, щоб минули роки і десятиліття, поки стане людиною тои, хто несміливо переступив поріг школи», — думав учитель (1. Цюпа). 2. Кажу дітям: «Подивімося в небо...» (В. Сухомлинський). 3. Олесь Терентійович Гончар так писав про нашу мову: «Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів.» (3 журн.). 4. «Без усякої іншої науки ще можна обійтися, (3 підруч.). 5. Володимир Сосюра закликав: «Любіть Україну, всім серцем любіть!» 6. В одній зі своїх статей письменник С. Носань гнівно запитує: «Чому ж ми самі часто нехтуємо мовою материнською, i писав 1. Срезневський, без знання рідної мови обійтися не можна» цим скарбом, з якого виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо велике право й гордість імену- ватися народом українським?» (3і зб. «Рiдне слово»).
Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.
Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.
Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.
Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…
Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.
Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.
Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.