Хортиця — кровна братаниця Дніпра. Скільки несе свої води Дніпро-Славутич, стільки й височить посеред його розлогого плину закучугурений крислатими дубами кам’яний острів, що, немов гігантський старезний вітрильник, тихо пливе у вічність, Хортиця в сльотаву днину — сувора і хмурна, за сонячної погоди — велична і чарівна.
Острів — справжнє буйство ландшафту. Утворюючи його, природа довго не роздумувала — нагромадила бескиддя гранітних скель, залила низинні місця водою, кинула деінде віхті зелені — і вийшло диво. Мальовнича краса острова збереглася і до наших днів.
Хортиця — свідок подій сивої давнини. На крутих берегах острова зупинялися вої київських князів Олега, Ігоря, Святослава, Володимира. Пізніше тут таборилася Запорозька Січ, майоріли козацькі корогви. Під одним із дубів козаки писали політичний вердикт — лист турецькому султанові.
Объяснение:
- привіт, женю!
- добридень, романе! а чого це твоєї сестри не видно?
- так леся ж поїхала навчатися до франції . ти хіба не чув?
- як це – поїхала? а як її туди взяли?
- взяли, адже вона дуже добре знала французську мову. склала іспит та отримала міжнародний сертифікат зі знання французької. а потім поїхала!
- і скільки вам це коштує?
- та ти що, хіба батьки могли б заплатити за навчання у франції? вона безоплатно навчається, їй ще стипендію виплачують. це така программа є для студентів.
- просто якась фантистика! так вона у парижі живе зараз?
- так, вже два місяці. на новий рік хоче приїхати, як грошей на квиток назбирає.
- а яку професію вона там обрала?
- поки що вона на підготочому відділенні, а потім хоче навчатися інформаційних технологій.
- сумує за домівкою?
- так, звичайно. каже, що їй дуже не вистачає маминого борщу та вареників…