У теперішньому: озивається, вечоріє, смієшся, клубочаться, шелестить, смеркає, хочете, дякуємо.
У минулому: стямився, забув, скористалася, кліпнув, сюрчали, збагнула, заїжджав.
У майбутньому: стихне, дивуватимусь, змерхне, вернемося, снитиметься, підпадьомкатиме.
11.
У 1-ій ігаю, ойкнеш, намалюєш, стверджую.
У 2-ій: під'їжджаєте, полишимо, знайдете, встигнемо.
У 3-ій: спізниться, проколють, бачать, оцінить, дякують.
12.
1. Робота не йтиме (3 ос. одн, недокон вид), якщо сидітимете і чекатимете (2 ос. мн., недокон вид).
2. Коли я не горітиму (1 ос. одн., недокон), ти не горітимеш (1 ос. мн, недокон), коли ми не горітимемо (2 ос. одн, недокон), то хто ж тоді буде світити (3 ос. одн, недокон)?
3. Мені до скону отчий край здаватиметься (3 ос. одн, недокон) раєм.
Роздумуючи над красою і багатогранністю своєї мови, чомусь на думку спадають такі рядки: «Ой, яка чудова – українська мова! Не загинула вона у течії віків. Мова солов’їна, мова колискова Рідного народу і моїх батьків. Українська мова наймелодійніша мова у цілому Світі, це мова Тараса Шеченка, мова Дніпра та Карпатських гір, мова нашого серця. Лише нашими словами ми так ніжно говоримо: «Я кохаю тебе». Наші предки ще з давніх- давен, неабияк пишались силою слова. Легенди, прислівя та приказки залишились нам у спадок, як великий скарб нації.
Багато знущань та заборон дісталось українській мові в процесі її становлення, починаючи з 1627 року. Вже тоді відчуваючи страшенну пересторогу Максим Рильський закликав нас: «Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур′ян. Чистіша від сльози Вона хай буде. Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям…» Українське слово, то найсильніша зброя нашого народу. А для мене особисто- духовне надбання, що проростає в моєму серці і глибоко вкоріняється з кожною прочитаною україномовною книгою. Моя мова- найкрасивіша, найпрекрасніша і чарівна, в ній стільки таємничості і незвіданності. Великий тлумачний словник сучасної української мови містить понад 250 тисяч слів, а ми з них вживаємо чи не половину. Все частіше засмічуєм наше мовне поле бур’янами суржику та деформуємо його могутню структуру. Українською мовою зараз говорити «не модно» і для мене це надзвичайний шок, молодь хворіє незнанням нашої сутності і про це треба не лише говорити, про це вже потрібно кричати! Захоплююсь фанатично Іриною Фаріон, яка є кандидатом філологічних наук, доцентом НУ « Львівська політехніка», після кожного інтервю з нею, якось морально заряджаюсь і тягнусь до своїх історичних витоків. Памятайте, що мова починається з вашого серця і злітає з вуст у прірву, думайте про що говорите, шануйте те, що маєте, та бережіть нашу солов’їну мову.
Прости нет укр раскладки и будет как i У нашому сучасному суспильстви , людина ,яка не володие словом лишена , як птаха у клитци . Для того щоб видстоювати свий погляд , пробиватися серед людей уперед , треба гарно и правельно володити своим язиком . Ти ничого не досягнешь у житти , якщо не зможешь правельно висловитися , тебе не зрозумиють , це особливо важливо при перщий зустричи , ти маешь справити гарне враження , щоб уподальшому , людина розумила , що ты образован , и на тебе можно покласти важливу роботу . Нажаль не уси добре володиють своею мовою , але вони ж якось викручуються ? Так , зараз мало знати лише свою мову , треба вивчати и иньши , росийську , английську и иньши . Вивчайти , спилкуйтеся и самореализуйтеся .
10.
У теперішньому: озивається, вечоріє, смієшся, клубочаться, шелестить, смеркає, хочете, дякуємо.
У минулому: стямився, забув, скористалася, кліпнув, сюрчали, збагнула, заїжджав.
У майбутньому: стихне, дивуватимусь, змерхне, вернемося, снитиметься, підпадьомкатиме.
11.
У 1-ій ігаю, ойкнеш, намалюєш, стверджую.
У 2-ій: під'їжджаєте, полишимо, знайдете, встигнемо.
У 3-ій: спізниться, проколють, бачать, оцінить, дякують.
12.
1. Робота не йтиме (3 ос. одн, недокон вид), якщо сидітимете і чекатимете (2 ос. мн., недокон вид).
2. Коли я не горітиму (1 ос. одн., недокон), ти не горітимеш (1 ос. мн, недокон), коли ми не горітимемо (2 ос. одн, недокон), то хто ж тоді буде світити (3 ос. одн, недокон)?
3. Мені до скону отчий край здаватиметься (3 ос. одн, недокон) раєм.