Сірий, припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь, і стигне там голубим маревом. суворою лінією стоять на ньому сторожові могили насипані може татарвою, а може волелюбним козацтвом що шаблею та мушкетом боронило оці степи від ворожих навалів. весною могили оборюють і ціле літо зеленіють. вони густою зеленючою травою, росте на них подорожник, біленькі невісточки, гіркий спориш, розкішний з гіркуватим чадним смородом полин, колючий з могутнім стовбуром і мохнатою червоною квіткою будяк, скромні лагідні незабудки нерозлучні брат і сестра і весняними вечорами коли відсиріє від степової вологи земля голублять душу, і серце людини свіжі і ніжні степові запахи і тихо шепочуть трави облиті сяйвом місяця що мов чорна діжа викочується із-за мовчазних могил і фарбує степ в густо-малиновий темноватий колір .
123456
агбв ну вот все вроде