«ЯКБИ Я БУВ ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ...» Я живу в країні, яку люблю, і мені не байдуже яким буде її майбутнє. Якби мені в житті випав шанс стати на чолі цієї держави, я б забезпечив реалізацію такої державної політики, яка покращить добробут громадян та гарантує єдність країни. Освіта дуже важлива, бо тільки освічені народи можуть рухатися вперед у своєму розвитку. Вітчизняна наука має бути визнана вищим національним пріоритетом, ресурсне забезпечення якого слід здійснювати першочергово. Приклад Ірландії, економіка та соціальна сфера якої одні з кращих у світі, підтверджує мої слова. Українська система освіти переважно спрямована на створення з учня та студента пересічної людини, коли справжня освіта замість шаблонного мислення повинна заохочувати творчий підхід та генерацію нових ідей. Вивчати першочергово слід те, що може до м бути успішними в цьому житті як-от: право, економіка, іноземні мови. Освіта повинна супроводжувати людину протягом усього життя: школа, ВНЗ, післядипломна освіта, підвищення кваліфікації. Освіта, наука та виробництво мають інтегруватися. Усі українські учні та студенти повинні бути на «Ти» з новітніми технологіями. Для цього кожна школа та кожний вищий навчальний заклад України мають бути комп'ютеризовані та інтернетизовані. Оскільки основу економіки будь-якої держави складають малі та середні підприємства слід запровадити заходи для зменшення бюрократичного тягаря та численних перевірок під час відкриття та ведення бізнесу. Держава має опікуватися формуванням підприємницького мислення серед населення та корпоративної соціальної відповідальності серед підприємців; надавати пільгові кредити для започаткування своєї справи; проводити безкоштовні курси, семінари з правових, бухгалтерських та податкових питань підприємництва; забезпечувати консультаційне та інформаційно-рекламне обслуговування новостворених підприємств. Для покращення національної єдності мають бути започатковані програми студентського та культурного обміну між різними областями України, проводитися наукові та студентські конференції, круглі столи, заохочуватися подорожі до різних регіонів України. Чим більше спільних заходів буде реалізовано, тим згуртованішою буде нація. Вжив би усіх можливих заходів для того, щоб українська мова стала справді державною. Головне – переконати молодь в тому, що наша мова не другосортна, говорити українською престижно, ця мова інтелігенції та еліти. Сформувавши належний імідж мови, через деякий час уся нація почне її вживати у повсякденному житті. Переконаний, що повна реалізація усіх вищенаведених заходів призведе до покращення добробуту народу та об'єднання країни.
Одного разу я почула дуже захоплюючу історію від свого старого мудрого дідуся. Розповідь ця була про жорстоку Другу світову війну, яка розпочалася першого вересня тисяча дев'ятсот тридцять дев'ятого року і з першого дня свого початку забрала сотні тисяч невинних людських життів. Мого дідуся, тоді ще молодого юнака, який і гадки не мав, що відбувалося, забрали служити в німецькі війська. Слухаючи його історію, я ніби сама пройшлася по залитому кров'ю полі бою, відчула серцебиття кожного солдата, який був злякани і виснаженим, але продовжував боротися за життя, почула голосні ридання матерів і жінок, які з кожним днем втрачали своїх рідних. На моє дивне питтання чи жаліє дідусь, що був на війні, від відповів: "ні!". Дідусь сказав, що саме війна показала йому справжне життя людей, всю жорстокість землі. Саме на фронті він знайшов однодумців і справжніх друзів, які готові були буквально закрити собою міни чи гранати, рятуючи безпомічних людей. Ця жахлива війна навчила дідуся бути справжньою людиною і цінувати кожну хвилину свого життя. Дослухавши його розповідь, я протягом довгого часу думала про незабутні події Другої світової війни і з кожним днем усвідомлювала все більше і більше, що мій дідусь - творець світової історії.
Вибачте, я не зразу проситала, що в науковому стилі