Объяснение:
Заголовок: Життя
План: 1.Історія.
2.Пам'ять .
3.Ми – частинка народу .
4.Праця .
Скорочений текст: Ми вивчаємо історію різних
держав. Проте, яку б країну не вивчали, які б захоплюючі історичні події не
відкривалися б перед нами, повинні пам'ятати завжди про історію свого народу.
Пам'ять — одна з найважливіших властивостей людини. Так, як не можна
забувати власного батька і матір,дім,так не можна забувати свій народ та його історію.
Ми — частинка народу.
Без всіх нас немає ні народу, ні історії.
Так, як не можна забувати своїх рідних, близьких - так не можна забувати нашої землі, бо це — першооснова. З неї
ми вийшли, до неї і прийдемо. Люди не є людьми, якщо вони не мають ні мови,
ні пам'яті, ні землі, ні роду. Пам'ятаймо про це!
Ми не знаємо, що принесе нам завтрашній день. Людина завжди жила і
живее вірою та надією на краще. Але пам'ятаймо, що ніщо не приходить само
собою, як і не змінюється без людини.
Щоб житии краще — потрібно краще працювати. Це стосується всіх .Людська праця потребує знань. Знання здобуваються в
навчанні. Вчімось. Зробімо так, щоб день сьогоднішній став гордістю для
майбутнього.
1) В розглянутому афоризмі звучить щось і більш тонке, саме, що -
Зацікавленість в ясному розумінні сама собою передбачає зацікавленість в ясних (тобто точних) формулюваннях. Тому що, говорячи взагалі, це фактично одне і те ж: зрозуміти - значить сформулювати.
2) Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій.
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.