Сьогодні ми, вчорашні дошкільнята, стали учнями. З самого ранку з квітами й гарним настроєм ми переступили поріг великої, світлої будівлі під назвою «школа». Школа — це справжній палац знань. Навіщо ми, першокласники, прийшли до школи? Щоб вчитися! Вчитися всьому — шкільних предметів і життя. Першою ми побачили біля воріт школи вчительку.Вона вже багато років поспіль зустрічає таких же як ми, дітей, які прагнуть отримати знання. А знання — це велика цінність. Перший клас дуже відповідальний. Завжди складно починати, робити щось вперше. Першого вересня ми побачили свій клас, однолітків, з якими будемо вчитися разом. Все для нас незвично — велика шкільна дошка, парти, підручники, робочі зошити. В школу всі першокласники прийшли з портфелями й ранцями. В них — шкільне приладдя. Їх всі зі своїми мамами й татами купили заздалегідь. Намагалися вибрати найкращі навчальні речі — красиві, зручні. Ми знаємо, що до шкільних приладь треба ставитися дбайливо.
Усі люди різні. Кожен має свій індивідуальний набір рис, як позитивних, так і негативних. Не існує абсолютно поганих чи добрих людей. Усі мають світлу й темну сторони душі. Тож не можна сказати, що порядною є та людина, яка володіє лише позитивними рисами. Та й чи існує така людина взагалі? Порядною є та людина, яка прагне вдосконалитися, позбутися своїх вад.
Відтак, порядність не є синонімом моральної досконалості. Відповідь на питання, що таке порядність, криється у корені самого слова. Як на мене, порядність – це швидше моральна послідовність, відповідальність. У порядної людини за словами йде діло, причому одне з одним співвідноситься без коливань.
Порядна людина завжди дотримується своїх обіцянок, уникає образ і не завдає шкоди ближньому навмисно. Порядна людина силою свого духу все навколо впорядковує, надає лад своїм лише прикладом. ЇЇ внутрішня злагодженість та впорядкованість поширюється й на оточення.
Існує суперечливе питання, чи є порядність вродженою якістю людини, чи її можна виховати впродовж життя. На мою думку, порядність можна розвинути й навіть самотужки. Адже людина, по-перше, просто не може народитися підлою, це суперечить самому життю. А по-друге, усі люди змінюються.
Стати порядною людиною ніколи не пізно. Хтось приходить до цього лише після того, як сам пережив образу та непорядне ставлення до себе.успадковує цю рису, маючи з самого дитинства гідний приклад, не уявляючи собі інакшого життя.
Звичайно, краще, коли людина із самого дитинства усвідомить, що за словом має стояти діло. А взаємоповага та співчуття одне до одного – це запорука того, що порядних людей ставатиме все більше, а наше життя змінюватиметься на краще.