Серед новітніх засобів творчості, які мені дійсно імпонують, я б назвав малювання. Звісно, не просто малювання, бо це мистецтво існує багато тисячоліть, а так зване малювання за номерами.
Спочатку ви довго вибираєте, яку б картину вам найбільш хотілося б намалювати. Що до мене, то мені до вподоби тема міських пейзажів. Це можуть бути затишні вулички старих міст, що поволі збігають до моря. Або ж відомі і дуже старовинні архітектурні пам"ятки, такі як Видубицький монастир або Лавра у Києві.
Ви купуєте підготовлений, загрунтований холст на підрамнику, до якого додаються фарби та пензлики. Приносите його додому, де звільняєте покупку від прозорої оболонки, роздивляєтеся і готуєтеся створити чудо власними руками.
Відчуваючи себе щонайменше реставратором або навіть ювеліром, бо робота надзвичайно тонка і вимагає акуратності, ви замальовуєте пензликами різної товщини ділянки холста, і згодом перед очима виникає дивовижна картина, милуючи ваше око своїми кольорами. До цього додається відчуття, ніби ви - творець, справжній майстер, художник. Хоча насправді ви зовсім не вмієте малювати.
Прийшла весна iз кобзою в руках. Спiвуча i весела. Повiяла вона на дерева i кущi зеленим тихим вiтерцем i заспiвала. Вона спiвала про щастя i радiсть, про духмяний вiтер, трави i квiти. Вона спiвала тисячами струмкiв, щебетом ластiвок, тьохканням солов’їв, куванням зозулi, шелестом дерев i трав, дзижчанням бджiлок.
А небо було блакитне-блакитне. То весна розкидала свої голубi стрiчки над квiтучими садами, лiсами i зеленими полями.
Ось пролетiла ластiвка. Вона трiпоче крилами, як рушниками. Пташка теж радiє чарiвницi.
А весна спiває ще голоснiше i голоснiше. I все ожило i зацвiло яблунево-вишневим цвiтом. Тихо шумiли гаї, весело щебетали пташки, а менi було радiсно i хотiлося спiвати пiсню весни-чарiвницi.
Объяснение: