Подруга пообіцяла зробити презентацію, але так і не зробила.
-Настю, ну що, як там презентація.
-Яка презинта... Ааа! Ой!
-Ти що, її не зробила?
-Та ні, ні, ти що! Просто я... я... я зробила, але в мене флешка зламалась.
-Шкода. От халепа. Що ж мені тепер робити?
-Ой вибач, мені час. Я пішла.
На наступному уроці Настя показала свою презинтацію і подруга зрозуміла що з флешкою все добре.
-Чому ти мені збрехала?
-Я?
-Так ти.
-Ой, та вона раптово... того... сама полагодилась.
-Тоді дай, будь ласка, я на перерві вчительці покажу.
-Ой, та може пізніше?
-Просто скажи мені що ти не зробила моє прохання.
-Я... Я? Я зробила... але там...
-Ех, усе з тобою ясно.
Висновок такий- говоріть правду, адже все таємне згодом стає відомим.
На вихiдних Дмитро дивився телебачення, де собаки пригають крiзь обруч. Йому так сподобадась як жiнка весело переставляе обруч,а собаки пригають крiзь нього то в одна мiсто то в друге, i також захотiв щоб його пес Джек весело стрибав в обручi. Вiн даже старався, але нiчого не вийшло. Джек сидiв та висунувги язика вертiв хвостиком. Трiшки подумавши Дмитро крикнув
-Е iдея! Вiн знайшов у мережi iнтернет вiдео-уроки для дресеруаання собак.
Трiшки позаймавшись Джек став виконувати команди якi просив показати йому хлопчик. Песик був щасливий, що змiг зробити заажання, а Дмитрик теперь вважав себе справжнiв дресеровщиком (сорри за ошибки,у меня было это задание в 6 -5 классе, досоовно не помню, и сорри за ошибки у меня нет русской клавиатуры)