У бору снігу мало. То там, то сям проглядає крізь порошу трава з примерзлими до землі зеленими чубчиками, стримлять низенькі пеньки з жовтуватою, немов старий мед, смолою на зрізах. Тихо навкруги й затишно. Тільки часом шелесне по гіллі вальок снігу, струшений вітром із верховіття. Десь неподалік чути: цюк-цюк-цюк, -дятел порається. Аж он, під старою сосною, латка шишок рябіє. Ба! Ще одна впала. Ось де він, дроворуб!
Зачувши людину, дятел перестав цюкати, повів гартованим дзьобом з боку в бік і націлив його на хлопця. хльоснув крилом по корі й зник, залишивши у вузенькому дуплі шишку. Хлопчик хотів дістати її й покуштувати, але передумав –і притулився вухом до стовбура. Його ледве помітно розгойдувало, під корою щось жалібно скрипіло, а внизу,під підошвами у хлопця, ворушилося коріння –помираючи,соснаненаче стогнала...Хлопчина нагріб чобітками снігу під окоренок, утрамбував його гарненько й, вирішивши, що тепер сосна не впаде, погицав через замети до школи.
Ще здалеку побачив міст з гатками по обидва боки. Ліворуч від мосту чорніють калюжі, виграючи на сонці блискучими хвильками. А праворуч, на мілині, де лід міцніший, гасає ватага школярів. Лід гнеться, цьворохкає від берега до берега, здуваючись попереду ватаги, мов ковдра на сіні. З проломин цівками цебенить вода й заливає плесо.
Завдання:
Виписати відокремленіприкладки, означення,обставинита уточнювальні члени речення, вказавшиумови відокремлення.
Треба завжди захищати слабших, бо вони не завжди можуть себе захистити. На жаль, на світі є погані люди, які можуть образити, обдурити або навіть побити того, хто слабший за них.
Легко захистити слабшого, якщо ти сильніший за кривдника. А як же захистити слабкого, якщо кривдник не сильніший за тебе? Вплутуватися в бійку з ним буде безглуздо та ризиковано. У такому випадку треба повідомити про це дорослим, щоб вони подзвонили у поліцію. Робота поліцейських у тому і полягає, щоб захищати людей від злочинців і кривдників.