Частина 2. Вибрати три правильні відповіді 6. Укажіть речення із сурядним і безсполучниковим зв'язком:
А Сонечко встає, і в росі трава, біля школи в нас зацвітають віти. Б Та ось озвалася в гущавині осокорів горлиця, друга відповіла їй, і вже туркоче лунами вся оболонь .
В Малушин старший брат і опікун Добриня пішли у похід з, князем, а Малуша і Володимир залишилися у Києві, бо Святослав боявся її саму в Новгород посилати.
Г Сьогодні сонце висварило в осені ще один погожий день, і він не знав, куди йому занести бабине літо.
Д У грудні вдарили такі морози, що тріскались дерева, тріскалась земля і крига на ріках та ставках, і замерзла вода в криницях .
Е До міста було ще далеко, коні підбилися, а попереду лежали піски; їхати потомленими кіньми проти ночі було незручно.
7. Укажіть редення з підрядним і безсполучниковим зв'язком:
А Я ладен був тікати до світлиці, аби не бачити того муру молочно-хмарного, але ось на сході обрій зайнявся рожевим полум'ям.
Б Немає з-під землі трави ще, нема живиці з-під кори, а поле ширше, небо вище, і рветься сонце догори.
В Арсен м'яко ступав по листю, відчуваючи свою причетність до лісу; берези ніби кликали його, щоб побачив, усвідомив, осмислив і трепетність срібнониті, і невагомість листяного плину, i увесь ліс...
Г Гори ослизли, мохи набрякли вологою, ліси перестали бути сховищем від негоди, бо дощ у лісі — подвійний дощ
Д Нема ніде так добре, як удома, усі стежки ведуть нас до рідні, — засяє вогник в рідному вікні -- де дінеться і темрява, і втома.
Е Недавно блукав я стежками засілля, де в житньому плесі купалося літо, і притчу правдиву згадав я про жито.
8. Укажіть класичні періоди:
А І час гойдається, і гори.
І день, і ніч, і щастя й горе --
чи не гойдаємось і ми?
Б Затям собі на віки вічні,-
в собі навіки загублю,
на березні свої і січні,
на тихі тиші на січі
В Коли не знаєш, хто ти, з ким, для чого, Коли в душі ні доброго, ні злого,- Пропаща юність і життя пропаще!
Г Доки доля дорогу стеле,
Доки в снах я літаю ночами,
Доки весни стоять за плечима, — Подаруй мені дівчину, Земле!
Д Що робить сонце уночі,
Коли у лісу на плечі
Тоненька зіронька сидить, -
Що робить сонце?
Е Коло кола ти, коло кола я —
Велим-велено начувати,
Що то ніч твоя, що то ніч моя,
Що то ти є ти, а то я.
Людина» — багатозначне слово. Воно позначає одну з істот на землі і водночас має піднесене значення всього загалу якостей і почуттів, які повинна мати в собі ця істота. У такому випадку де слово пишуть з великої букви — Людина…
Що ж потрібно кожному з нас для того, щоб іменуватися Людиною? Одні скажуть — бути порядним і добрим, інші — мати купу грошей, треті дадуть відповідь: «Що потрібно? Нічого! Я маю руки, пересуваюся на двох ногах, значить, я і так людина. А з великої букви чи з малої — неважливо. Яка різниця?» Відполімо: різниця дуже велика. Пересуваються, вживають їжу, сплять всі живі істоти на Землі, але вони не можуть називатися людьми. Від тварин нас відрізняють не лише анатомічні ознаки, навіть не розвинений інтелект. Нас відрізняє людяність.
Для того, щоб вважати себе людяними, ми повинні бути добрими, чесними, справедливими. Однак головне — любов до ближнього свого. Всі ми чули, що потрібно до інших ставитися так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Це означає, що на жодну хвилину не можна забувати: поряд з тобою є люди, яким, можливо, потрібна до потрібне співчуття. Хто знає, може, співчуття чекають саме від вас? І саме від вас сподіваються отримати необхідну до Подумайте, перш ніж відвертатися; ви теж бували у ситуаціях, коли добра порада, ласкавий погляд були так необхідні! Так чому ж багато хто з нас забуває про це?
Розповідають, що іноді, коли на кішку нападають собаки, інші кішки починають захищати її, кидаючись у бій з суперником, набагато сильнішим від них. Слухаєш такі розповіді й дивуєшся: якщо навіть тварини захищають одна одну, то як же люди можуть лишатися байдужими до нещасть своїх .близьких? Однак не всі, далеко не всі. Знаємо випадки справжньої самопожертви, гідної звання “Людина”. Це і герої війни, що йшли в атаку, перебували в нелюдських умовах для щастя майбутніх поколінь, і вірний друг, що ділиться останнім шматком хліба, ризикуючи залишитись голодним сам, і наша рідна матуся, яка ночами не спала, чекаючи нас із далекої поїздки, Хвилюючись за нашу долю. Не обов’язково шукати приклади істинної людяності у книжках, у розповідях, можна озирнутися довкола, придивитися до близьких, до друзів, зазирнути вглиб власної душі і зрозуміти, що справжній некорисливий подвиг в ім’я людяності тут, поруч з нами. Так давайте ж навчимося любити одне одного, поважати прагнення, думки й почуття людські, давайте віднині й назавжди за основу свого життя візьмемо правило діяти лише за законами честі, моралі — тими складовими, що і становлять основу того, що робить вас Людьми, — людяності. Тоді не вивикатиме війн, у небуття підуть сварки й суперечки, головною ж цінністю стане життя кожного із жителів планети. І звучатимуть у душах людей слова Василя Симоневка: