Життя кожної людини може вважатися гідною, якщо він чогось досяг у житті. Для кожного періоду характерні різні досягнення, успіхи. Спочатку ми прагнемо добре закінчити школу, інститут, влаштуватися на престижну роботу. Для кожної людини життєвий успіх − це поняття різний, в залежності від життєвих цінностей. Останнім часом люди все частіше прагнуть до матеріальних благ.
Вважається, що життя вдалося, якщо чоловік самодостатній. Зараз ми вже навряд чи зможемо відмовитися від тих зручностей, які роблять життя ше. Але ж це далеко не все, що потрібно для щастя. Здоров’я близьких людей, їх благополуччя ще більш цінні.
Я вважаю, що нематеріальні блага також лежать в основі досягнення життєвого успіху. Одне без іншого неможливо.
Можна сказати, що у кожного з нас і запити різні. Все частіше люди їздять відпочивати за кордон, купують дорогі речі, прагнуть до індивідуальності. Ще кілька десятків років тому багато що з цього було недоступне. Але одне лише це не робить людини щасливим, успішним. Я думаю, що варто прагнути до створення благополучної сім’ї, щоб у родині був лад. У будь-якому випадку, головне, щоб всі зусилля були не марні, і принесли очікувані результати
Велика Вітчизняна війна ніколи не перестане хвилювати людей, терзая старі рани. Ми не хочемо війни, але ж її не хотіли й ті, хто загинув тоді, не думаючи про те, що не побачить більше ні сонця, ні дітей, ні свого будинку.
У нашій країні немає жодної родини, якої б не торкнулася війна. Моя сім'я не виняток. Мій прадід пройшов всю війну. Він воював за Батьківщину, за нас, за те, щоб всі ми жили в світі, за спокійну дорогу в школу, за моїх друзів і радість спілкування з близькими людьми. На жаль, мого прадіда давно немає в живих. У нашій родині рідко говорили про війну, напевно, дуже важкі були спогади про неї. Але я безмежно вдячна прадіду і всім захисникам нашої Батьківщини.
і їм за те, що вони не щадили свої життя, борючись з фашистами і жінкам, людям похилого віку та дітям, які стояли біля верстата і повторювали безсмертну фразу: «Все для фронту, все для Перемоги!». Дякуємо тим, хто, пройшовши через страшне випробування полоном, йшов звільняти захоплені міста і вам, що втрачаючи близьких, не здавалися, не опускали рук; за те, що в ваших очах горів, горить і горітиме вогонь, вогонь надії.
Ми, молоде покоління, повинні навчитися цінувати мирне життя, адже саме за неї билися на війні наші діди і прадіди. Вічний вогонь Перемоги не повинен згаснути в наших серцях!