Розділові знаки дуже любили Пунктуацію. Кожен з них хотів бути її правою рукою. І засперечались якось, хто з них найважливіший.
- Я! – голосно заявив Знак Питання. – Я після речення вмощуся, схожий на гачок. Всіх вас примушу запитати, а сам ні пари з уст – мовчок. А без питань люди не можуть розмовляти.
А ось виступив знак, стрункий, мов спис, він над крапкою завис, спонукає нас до поклику, а звемо його – Знак Оклику.
- Це не ви, а я головний! Це я даю людям радість!
Знітилась маленька Крапка і шепоче про себе:
- Маленька, менша від мачини, ні з ким не стану на борню. А при читанні, коли треба, й людини мову зупиню.
Маленькі сестрички Коми переглянулись між собою.
Збентежилися Тире і Двокрапка:
- Як це без нас зможе обійтися королева Пунктуація?
Лапки посміхнулися:
- Спробуйте без нас? Ага не вдається!..
Тут у суперечку Розділових Знаків втрутився король Синтаксис….
- Як ви вважаєте, що сказав король Синтаксис? (Усі розділові знаки важливі. Людині без них не обійтися. А крім того, треба знати, коли який використовувати.)
Объяснение:
Дніпро – третя за довжиною ріка в Європі. Довші за неї лише Волга й Дунай. Дніпро впадає в Дніпровський лиман Чорного моря. Цікавою особливістю цієї ріки є те, що вона має пороги – виходи горних порід – між Запоріжжям і Дніпропетровськом. Цих порогів налічувалося десять. Саме з дніпровськими порогами пов'язані два цікаві факти. Знаходячись на шляху "з варягів у греки", пороги перешкоджали судноплавству. Коли ж важкі човни перетягали сушею, на купців нерідко нападали кочівники. Пізніше, у XVI столітті, нижче порогів було засновано славетну Запорозьку Січ – оплот нескореного українства. Проте час і людина жорстоко обійшлися з дніпровськими порогами: їх було затоплено за часів радянської влади, коли будувався Дніпрогес.
Для мене Дніпро – це ріка, яка протікає моїм рідним містом, місце відпочинку. Виходячи на крутий дніпровський берег, я завжди згадую про древню історію Славутича й милуюся його величчю і міццю.
Татьяна решила учить братика азбуке.
Объяснение: