1.Визначте, зі скількох частин складається речення: «Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять безсмертя».
А. Дві.
2. Виберіть вид зв’язку між частинами в реченні: «Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літняя нічка була, і сон був короткий, він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла».
Г. Безсполучниковий, сурядний і підрядний.
3. У реченні «Дитина – дзеркало родини _ як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота батьків» пропущений розділовий знак:
Г. Крапка з комою.
4. Схемі [ ], ( ), [ ], ( ) відповідає речення:
Б. Не знаю я, коли прийду сюди, та залишаю після себе ці квіти, що знайшов у саду для тебе.
5. Кома при збігові сполучників НЕ потрібна в реченні:
В. Кашляв він так гучно, що _ як ми не старалися, ніхто не міг його передражнити.
6. Пунктуаційну помилку допущено в реченні:
Г. За щастя треба боротися, і коли ти будеш це робити, то життя усміхатиметься тобі.
7. Установіть відповідність між реченнями і видами зв’язку в них.
А. Ви скажіть йому від мене, що я досі пам’ятаю, як пісні його втішали нас колись в чужому краю.
Б. Спустився вечір, і одразу похолоднішало, хоч удень була нестерпна спека.
3. Сурядний і підрядний.
В. А я додам: любити можна поезію в добу ракет, бо, дивна річ, людина кожна якоюсь мірою поет.
2. Безсполучниковий і підрядний.
Г. Над Києвом було жарке літо, ішов червень, і важкі темні хмари збиралися на небі, щоб пролитися дзвінким дощем.
4. Сурядний, підрядний, безсполучниковий.
Д. Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів.
1.Сурядний і безсполучниковий.
8. Установіть відповідність між розділовими знаками та реченнями, у яких вони пропущені.
А. Я несу любов-зажуру, мрію молоду _ і цвітуть сади для мене, як до тебе йду.
4. Немає розділового знака.
Б. Попадавсь їм багач у руки _ вони його оббирали, а попадався вбогий _ вони його наділяли.
3. Тире.
В. Він завжди боровся за правду, і _ коли хтось був з ним нечесним, то йому було непереливки.
1. Кома.
Г. Ні, я б не став тебе вогнем палити, з тобою розквитався б без жалю _ я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю.
2. Двокрапка.
Поезія… Таке, здавалося б, просте слово в сучасному світі. Але цілий рушій, що здатен розпалити не одне крижане серце. Та чому поезія важлива в житті людини і взагалі чи потрібна людям поезія?
Ми перейшли межу нового тисячоліття – часу потужних інформаційних ресурсів і технологічного прогресу. Сьогодні телебачення та Інтернет увійшли практично в усі сфери життя. І люди почали забувати про естетичні цінності й духовний розвиток. Вже не потрібні книги, не потрібні письменники. На жаль, часто доводиться чути: навіщо оті вірші?
Поезія для мене – це важлива частина життя. Це не просто слово. Це те, що розпалює вогник у моїй душі, змушує сміятися, плакати, насолоджуватись прекрасним. Ви тільки подумайте, скільки естетичних рядків нам подарували неперевершені поети. Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка – українські титани, які словом, ніби ділом, стукали в кожні двері, в кожну душу. Саме їх поезія ще з дитинства вчить мене любити Батьківщину, свою сім’ю, бути хорошим другом і сильною особистістю. Кожне їх слово лунає для мене солодкою піснею.
Щемить серце, коли розумієш, що українська поезія втратила свою цінність. Що тепер це лише матеріал підручників у школі. Вчаться вірші напам’ять, та на ранок забуваються. І це неправильно. Бо з ними забувається історія, культура народу. Зникає впевненість у завтрашньому дні.
Тож, пам’ятайте, що саме в багатобарвності й могутності рідного слова живе й процвітає народ. Мистецтво вічне, його не знищити. Просто треба вміти цінувати.
Объяснение: