Мистецтво завжди було предметом гарячих дискусій у суспільстві незалежно від його національної приналежності. Це, по-перше, продиктовано універсальним сенсом самого мистецтва як явища, а по-друге, цей вид людської творчості має великий суб’єктивний аспект, адже кожна людина по-різному сприймає те саме явище.
Мистецтво змінюється з плином часу. Навіть краще сказати, що мистецтво само по собі є лакмусовим папірцем певної епохи. Усі суспільно-політичні, культурні та соціальні події одразу ж фіксуються усіма можливими засобами. Взяти, наприклад, живопис.
Протягом багатьох століть живопис віддзеркалював прагнення та погляди суспільства, його цінності та орієнтири. Так, у період Середньовіччя ми можемо гати аскетичні та релігійні сюжети на полотнах. Зі зміною напрямку мислення – у період Ренесансу – світові шедеври живопису зображують розквіт культу людини в усіх його проявах. Так, початок ХХ століття, що приніс багато суспільно-політичних протиріч знайшов своє відображення в абстракції. Змінюються погляди – змінюється мистецтво.
Особливу увагу варто приділити також кінематографу як одному з різновидів мистецької діяльності. Технічний прогрес наклав свій суттєвий відбиток на сприйняття реальності суспільством. І спочатку просто нова технічна забавка перетворилася на багатогранну палітру культурних прагнень людства.
Варто також зазначити, що мистецтво має зворотній імпульс впливу: створене як відповідь на потреби певного історично-культурного проміжку часу, воно само по собі формує подальший поштовх до розвитку світогляду.
На разі, в епоху масової культури, ми якнайкраще можемо відчути на собі подібний вплив, адже мистецтво сьогодення майже цілком спрямоване на реалізацію певних потреб, тим самим формуючи специфічний світогляд людей. При цьому, завжди треба чітко проводити ту грань, за якою закінчується справжній потяг до синтезу культурно-історичних рис суспільства і починається звичайне перетворення людей на сіру масу зі зниженими стандартами світосприйняття. Але ж для цього нам і дано справжнє мистецтво, щоб ми самі робили правильні висновки, чи не так?
Як? - тихо.
Де? - вгорі.
Коли? - вночі.
Куди? - праворуч.
Прислівник - частина мови, яка означає ознаку дії або предмета.