Записати речення, розставляючи потрібні розділові знаки.
Підкреслити відокремлені прикладки як члени речення.
1. Прибув мій канівський земляк Середа на ім’я Петро.
2. Дружина Платона Симиренка Софія за походженням французька
дворянка швидко перейняла козацькі звичаї родини, охоче
спілкувалася українською мовою .
3. Із Любечем давньоруським містом пов’язані долі багатьох
руських князів Олега, Ярослава Володимировича,
Святополка, Володимира Мономаха, Святослава Всеволодовича.
4. Особливо вразила і запам’яталася всім художня композиція
Сашка Довженка «Святки» поетична розповідь про народні
новорічні торжества.
5. Двадцятишестирічний лікар-мікробіолог майбутня зірка світової
медичної науки і майбутній президент Усеукраїнської академії наук
Данило Заболотний провів на собі перший експеримент,
прийнявши винайдену холерну вакцину .
6. Михайла Щепкіна кріпака з Куртини викупили 1818 року в
Полтаві за 7207 карбованців .
7. Неподалік Сорбонни стоїть найстаріший храм Парижа, зведений
за наказом Генріха І чоловіка Анни Ярославни .
У кожного народу є свої історії, в яких розповідається про походження Всесвіту, про появу першої людини, про богів і славних героїв, які здійснювали подвиги в ім’я добра і справедливості.
Подібні легенди виникли в глибоку давнину.
У них відбилися уявлення давньої людини про навколишній його світ, де все здавалося їй загадковим і незрозумілим.
Загадкове оточувало людину з усіх боків – в зміні дня і ночі, гуркоті грому, бурях на морі – людині бачилися прояви якихось невідомих і страшних сил, добрих чи злих. Це залежало від того, який вплив вони чинили на її повсякденне життя і діяльність.
Поступово неясні уявлення про явища природи оформилися в детальну систему. Людина одушевляла оточуючу її природу, наділяючи її людськими рисами, щоб пояснити те, що не розуміла. Так був створений невидимий світ богів, майже такий же, як і світ людей на землі. Відмінності були в тому, що з кожним богом пов’язувалося те чи інше явище природи, наприклад грім або буря.
Людська фантазія уособлювала в образах богів не тільки сили природи, а й абстрактні поняття. Так виникли уявлення про богів:
любові;
війни;
справедливості;
розбрату;
обману і т. д.
Історії, придумані в Стародавній Греції, відрізнялися особливим багатством художньої фантазії. Вони і були названі міфами (грецьке слово «міф» означає розповідь). Потім ця назва поширилася на такі ж твори інших народів.
У різних країнах безіменні народні співаки розповідали про знаменні події, про подвиги вождів і героїв. Твори передавалися з вуст у вуста протягом багатьох поколінь. Проходили століття, спогади про минуле ставали все більш непевними, і реальність все більше поступалася місцем фантазії.
Довгий час вважалося, що міфи – фантастичний вимисел, але виявилося, що це не зовсім так.
В результаті археологічних розкопок була знайдена Троя, причому саме в тому місці, про яке говорилося в міфах. Розкопки підтвердили, що місто кілька разів руйнували вороги. Кілька років по тому були розкопані руїни величезного палацу на острові Крит, про який також розповідалося в міфах.
Так з’єдналися разом історії про явища природи і богів, які керують цими силами, і розповіді про реальних героїв, які жили в далекі часи. Стародавні легенди стали міфами. Хоча образи міфічних героїв і прийшли з далекого минулого, їх історії продовжують хвилювати людей і в наш час. Вони продовжують жити сьогодні у творах живопису, літератури і музики.
Міфологічні образи зустрічаються і в мові. Так, з грецької міфології прийшли вирази:
Объяснение: