Я вважаю, що до перемоги варто йти поступово, і аж ніяк не варто чекати на те, що трапиться якесь чудо. Чудо можливе лише у тому випадку, якщо ти сам почнеш діяти і потроху, навіть, маленькими кроками рухатись до своєї мети
По-перше, для того, щоб підкорити певну вершину, потрібно діяти тут і зараз. Ніколи не потрібно відкладати свої мрії та бажань на завтра. Адже воно може й не настати. І дуже влучним прикладом до мого аргументу, є слова відомої української письменниці Ліни Костенко. В одному зі своїх віршів вона писала:
Нам треба жити кожним днем,
Не ждать омріяної дати.
Горіть сьогоднішнім вогнем,
Бо «потім» може й не настати.
Ці слова показують, що ніколи не варто упускати можливості котрі дарує нам сьогоднішній день. Адже ніхто не знає чи випаде нам ще один такий шанс.
По-друге, якщо ти завжди будеш чекати зручних обставин для того, щоб чогось досягти, то ти станеш, у деякому сенсі, залежним від цього постійного очікування ідеальної миті. Яка у більшості випадків просто напросто ніколи не настає. Яскравим прикладом мого аргументу, може бути головний герой фільму Пейтона Ріда "Завжди кажи "так"" Карл Аллен. Карл, звичайний офісний робітник, котрий задоволений своїм нудним та спокійним життям. У нього є дуже погана, як на мене, звичка, вона полягає у тому, що він завжди відмовляється від будь яких можливостей. У нього немає жаги до життя. І, навіть, його вірні друзі вагаються продовжувати спілкуватися з ним, адже ніхто не хоче дружити із занудою. Згодом у його житті відбуваються деякі події, і відтепер ві змушений відповідати тільки «так» при будь-якій можливості. Це йому дається досить важко, але як наслідок, його світогляд кардинально змінюється і він дійсно починає змінюватись на краще. Звісно, казати "так" скрізь і завжди не варто, але цей фільм вчить нас, що для того щоб чогось досягти, у першу чергу потрібно діяти при будь-яких слушних для цього можливостях.
Отже, ідеального часу для того, щоб почати щось робити, не буде ніколи. Найкращий момент для дій тут і зараз. Так, це досить банальне висловлювання, але обдумавши і, головне, зрозумівши ці слова, жити стане набагато простіше.
на перший погляд, дивне запитання. але з іншого чому б нам не замислитись над ним і не спробувати відповісти? !
я живу в україні, це моя батьківщина. як більшість моїх однолітків, скажу чесно, в побуті я спілкуюсь російською мовою. але в школі ми всі вивчаємо українську мову. мені здається, що інакше і бути не може. чи можливо жити в україні і не володіти українською мовою? це все рівно, що жити, наприклад, у німеччині і не знати німецької мови. мені здається, що всім українцям варто замислитись над цим. якщо всі громадяни україни будуть говорити російською мовою, тоді у нашої країни не буде власного майбутнього. чим наша держава буде відрізнятись від росії? мабуть, нічим. а як же наша культура, історі невже українська нація просто зникне з землі? за що ж тоді боролися наші пращури?
коли я сьогодні дивлюсь американські фільми, мене вражає, як їхні школярі з гордістю говорять, що вони — американці. невже ми, діти україни, не здатні пишатися своєю батьківщиною? мабуть, здатні. а для початку ми, всі громадяни нашої держави, маємо вивчати українську мову. якщо ми будемо говорити і думати рідною мовою, нас будуть поважати в інших країнах. хіба не так? !