Объяснение:
1) Займенник "мій" - особовий займенник в родовому відмінку однини, місцевий займенник в давальному відмінку однини, залежний займенник.
2) Займенник "ніщо" - неозначений займенник, незмінюваний.
3) Займенник "інший" - показниковий займенник в називному відмінку однини, залежний займенник.
4) Займенник "скільки" - питальний займенник, незмінюваний.
5) Займенник "цей" - вказівний займенник в називному відмінку однини, залежний займенник.
6) Займенник "себе" - залежний займенник, зворотний займенник, відносний займенник, займенник-суб'єкт.
Отже, розряди займенників в наведеному списку: особовий, неозначений, показниковий, питальний, вказівний, залежний, зворотний, відносний.
мне тоже Не з іменниками пишемо разом якщо:
- слова без не не вживаються: нежить, невіз;
- додаванням не до слова утворюється іменник із протилежним лексичним значенням (отже, до нього можна дібрати синонім): щастя – нещастя (горе);
- з іменниками, коли утворюються нові поняття, які можна замінити синонімами (близькими за значенням словами): незгода (розбіжність), недовіра (підозра);
- у складі префікса недо-, який означає дію у неповній мірі: недогляд.
Не з іменниками пишемо окремо, якщо:
- у реченні є протиставлення: не сум, а радість.
- не стосується іменника-присудка: (кров не вода, а серце – не камінь).
Тільки разом пишемо іменники з префіксом недо-: недовіра, недоліт.