Кожен із вас, сподіваюся, знає вислів «підкова на щастя». Та не всім, далебі’ відоме його походження. Історія цього афоризму сягає глибокої давнини. Ще в Давньому Римі та Греції був звичай підковувати коней і волів. Якщо, скажімо, ратаї чи воїни робили це з практичних міркувань, то для заможної верхівки таке оздоблення тварини мало суто обрядовий характер. Кожен по-своєму намагався продемонструвати статки: власники коней чи волів узували їх у срібні, а то й золоті підківки, намагаючись цим підкреслити своє соціальне становище. Траплялися, однак, випадки, коли коштовні вироби непомітно губилися, і той, кому щастило знайти з благородного металу підківку, неабияк дякував долі. Звідси, отже, й похідний вислів — «підкова на щастя».
Коли і де з’явилася підкова, хто той винахідник, що, розірвавши в горні шмат заліза, викував напівовальний каблучок і припасував його до копита коневі? На жаль, історія не зберегла імені далекого майстра.
1)Установити, який зв'язок речень (послідовний чи паралельний)?
2) Визначити лексичні та граматичні засоби зв'язку.
3) Знайти в реченнях дане та нове.
2