вже давно стало зрозуміло, що довкілл потребує нашого захисту. але чомусь люди поступово знищують природу і ставляться до неї як споживачі. а щозалишиться після нас майбутнім поколінням, яким теж хотілося б жити на «барвінковій землі» і мати міцне здоров’я? нічого доброго, тому треба докласти всіх можливих зусиль і врятувати природу. як? кожен має змінюватися. якщо ви влаштували пікнік, то після його завершення, поприбирайте після себе усе сміття. не забруднюйте водойми. намагайтеся якомога менше використовувати сильнодіючі миючі засоби. поліетиленовими пакетами користуються в усіх країнах, але, перілж їх розпаду в природі займає 100 — 200 років. тому краще такі пакети замінити текстильними сумками. захист природного середовища розпочинається з нашої свідомості, з нашого будинку, з нашої квартири. тому заощаджуйте електрику; в масштабах країни це закрити бодай одну електростанцію. економлячи енергію, ви також робите внесок у боротьбу з загальним потеплінням. важливий чинник — це транспорт, який понад усе завдає шкоди природі. уникайте, наскільки це можливо, автотранспорту, користуйтесь велосипедом, оскільки заощадження будь-яких ресурсів — невід’ємний елемент збереження живої природи. не менш значну роль грає і здоровий спосіб життя. обмежуйте себе у вживанні алкоголю і палінні, яке також шкодить не лише вам, але і довкіллю. такі заходи зберегти та відновити природу, і на нашій планеті всі будуть жити д
До них ставляться непомітні союзи, частки й приводи. Ці коротенькі слова навіть не є членами пропозиції, от так обділила їхня мудра людина. Але саме вони стануть сполучним або навпаки поділяючою ланкою, коли потрібно грамотно побудувати пропозиція
Ну, куди ми без союзів: сурядних і підрядних? Як зв’язати нам прості пропозиції й показати залежність одного від іншого? Одні союзи виконують розділову роль «або, або», інші противительную «але, зате». Це що стосується сурядних, а от підрядні й зовсім указують на тимчасові рамки «як тільки, поки», порівнюють «начебто, немов», ставлять у певні умови «якби, чи».
А куди б ми пішли без приводів? Як би змогли позначити залежність великих іменників від інших слів у пропозиції? Навіть непохідні приводи, такі як «на, в, до, про, через», і ті надають значеннєве навантаження вираженню. А вуж похідні, утворені від самостійних частин мови, і поготів.
Складність у цьому випадку полягає в тому, щоб розібратися, чим є в кожному конкретному випадку слово. Так, «у плині ріки» і «протягом доби». У першому вираженні використовується іменник, а в другому – складовій привід
И, нарешті, частка, здатна внести в пропозицію певний відтінок, додати інтонацію. «Хіба, саме, винятково, чи» – це всі службова частка, що в одному випадку вносить питальну ноту, в іншому – уточнюючу, у третьому – обмежуючу й т.д. А відомі всім заперечливі частки «не й ні» взагалі не мають потреби вкомментариях.
Тепер – Те ви згодні, що мова без службових слів стала б нудна й одноманітна? Часто ми просто не змогли б грамотно виразити свою думку, додати їй потрібну інтонацію й відтінок, не будь у російській мові цих незаслужено скривджених союзів, часток і приводів. Маленькі, коротенькі слівця творять великі справи, і слава їм за це.
Багатство й розмаїтість нашої мови – це не тільки величезна кількість іменників, прикметників або дієслів, але й правильне застосування їхнього лексичного значення, і вчасно вставлене службове слово