Відповідь:
Я дуже люблю наш шкільний двір. Це не майданчик, це центральне місце всіх подій шкільного життя. Адже задумайтеся: куди біжать школярі в теплу погоду обговорити на перервах свої справи? У двір! Так, шкільний двір – це надзвичайно цікаве місце для Давайте подивимося.
Ось дзвенить дзвінок з другого уроку – все на двір. І починається: хто в резиночки стрибати, хто квіти на клумбах поливати, хто обговорювати, справедливо йому поставили оцінку, а хтось із старшокласників в. покурити. Всі зайняті, адже подвір’я велике, всім місця вистачає. Виходячи зі школи, ми бачимо праворуч і ліворуч дві квітучі клумби, за ними постійно доглядають.
Якщо учневі захочеться п’ятнадцять хвилин свого відпочинку пронести серед зелені, не виходячи за межі шкільного двору, він може пройти через школу, в сад. Там ростуть фруктові дерева, цвітуть кущі, дуже багато бузку! Побігаєш серед цієї краси – і втому як рукою знімає, можна приступати до уроків.
Наш шкільний двір прекрасний: він затишний, світлий Я б ні за що не проміняла його на тисячі інших шкільних дворів!
Пояснення:
Моє улюблене заняття
Я дуже люблю вишивати хрестиком та гладдю. Вишивання мене заспокоює та налаштовує на позитивний лад. Вишиваю я вже три роки. Спочатку мені бабуся показала, як це треба робити, подарувала вишивальні голки, п’яльці та муліне.
Вчилася я вишивати на кухонних рушничках. Я вишивала як готові візерунки, які знаходила в Інтернеті, так і ті, що вигадувала сама. З часом у мене виходило все краще, і минулого року я вишила скатертину для бабусі. По краю скатертини я гладдю вишила травичку, з якої визирають квіточки. Бабуся дуже зраділа подарунку і сказала, що пишається мною.
Частіше за все я вишиваю рушники та серветки. Я взагалі люблю власними руками робити речі, якими буде хтось користуватися. Таким чином, моє хобі не тільки приємне, але й корисне заняття.