У лісі птахи та звірі у себе вдома. А ти гість. У гостинах потрібно вміти себе поводити. Усе живе пов'язане між собою. А раз так, то все живе потрібно берегти, починаючи з маленького кущика або тендітної, дрібненької квіточки. Зламана гілка плаче нечутними гіркими сльозами. Мальовничі береги річок перетворюються на яри й урвища. У ставках зникла риба. У лісах часто виникають пожежі. Під час пожежі спалахує хмиз, сушняк. Варто лише торкнутися іскрі, спалахують і горять з тріском куші. Вогонь перекидається на низькі гілки дорослих ялин та підіймається вгору. На місці пожежі лишаються пошкоджені дерева, випалені молоді парослі, спалені медоноси, лікарські рослини. На згарищах немає птахів, тварин. Вони довгі роки схожі на пустелю. Майже всі пожежі виникають від необережного ставлення людини до вогню. Це багаття, яке забули погасити, сірник, який випадково кинули. Тож треба берегти ліс від вогню.
Під час весняних канікул я люблю ходити до лісу, подихати свіжим повітрям, побачити пробудження природи від зимового сну, зняти гарні пейзажі, птахів. з собою обов’язково беру фотокамеру. сьогодні вранці холодно і вогко, але я збираюсь на прогулянку. напровесні під час відлиги з’являються першоцвіти. я вирушаю до лісу на пошуки пролісків. на невеликих пагорбках, де розтанув сніг , де-не-де проросли зелені стрілочки – це проліски. розквітла перша квітка весни. два яскраво-зелені листочки розійшлися і на тонесенькій стеблинці висить молочно-біла квітка. вона повільно колихається від найменшого подиху вітру. ось пролісок вже розкрив свої тендітні і ніжні пелюстки, їх три. серединка квітки блідо-зелена з білим кантом і тичинками. а ось праворуч, їх вже ціла галявина, квіти дружно розцвіли і мені дуже пощастило. добре що проліски ще є у лісах і їх оберігають. я милуюсь цим весняним дивом, дуже радію, фотографую в режимі макро: зверху, знизу, збоку. м’яко ступаючи по сніжку швидко повертаюсь назад додому, залишаючи загадковий ліс.
Її зошит чомусь загубився - присвійний
Ми давно не зустрічали її- особовий