1. Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег.
2. Ну що ж, стійте собі на місці, спочивайте спокійно.
3. Навіть коли він спокійно лежить і вичісує бліх з рожевого живота, пильнують підрізані вуха, дума широкий лоб і так солідне звисає мокрий язик з ікластої пащі.
4. А вже коли свобідно лишити їй поводи - земля дудніла під нею.
5. Восени мала Парасинка закінчити шістнадцятий рік.
6. Тоді я раптом почув велику тишу.
7. Панський дім стояв похмуро.
8. Стежки зміяться глибоко в житі, їх око не бачить, сама ловить нога.
9. Вона прокинулася лякливо й оглянулася.
10. Несказанно гірке почуття отуманення запанувало нею і скривило болісно її уста.
11. Як добре, що я обкопував їх досі щороку: липовани ніколи нашу хату дурно не минали.
Улітку багато людей задіяні у праці на полі. Хто догляда овочі, хто косить траву, а хто вже збира перші врожаї. Відпочиваючи за містом, я часто гала за такими працьовитими людьми і мені дуже подобалась їх старанність. Наприклад, ви можете запитати: "Що може зацікавити у праці звичайного косаря?". Та чи знаєте ви - наскільки, це клопітка робота? Тільки но сонце починає сходити на небі, а косар вже прямує на своє поле. Спочатку він обходить і обдивляється траву, вибирає з неї гілля, що можє заважати і починає точити косу. До роботи він приступа завзято і починає прокошувати невеликі рядки один за одним відкидаючи траву в один бік. Під час замаху косар стоїть прямо і опирається на одну ногу. Працює довго, майже до обіду, без перепочинку, а опісля знову береться за діло з тією самою енергією. Я дуже поважаю таких людей, за їх силу і характер.