На моїй батьківщині дуже багато різноманітних традицій. Одна з них-хліб і сіль. Жінки в родині пекли величезну хлібину, часто прикрашали різними візерунками, а зверху клали сіль. Потім це підносили довгоочікуваному гостю або просто шанованій людині. В українській родині головний завжди чоловік, який повинен захищати і годувати свою сім'ю. Часто в будинках можна зустріти рушник, прикрашений найяскравішими нитками і квітами. Раніше господині іноді змагалися в тому, чий же рушник краще. Пізніше їх розвішували по всьому будинку, а ще рушник, на якому зображені червоні маки, мати дова синові, коли він йшов на війну або створював власну сім'ю. (прости, больше не помню) )
Я пишаюсь своїм товаришем, бо він може до у важку хвилину. Зимою ми йшли кататися на санках, нам треба було перейти дорогу. Поряд з нами була бабуся яка не могла перейти на той бік. (Им'я твого друга) узяв її за руку та перевів. Но на цьому наші пригоди не закінчились. Ми почали кататись, но я впав та підвернув ногу. Мій товариш не покинув мене, та побіг за дорослими. Ще мій друг допомагає на контрольних. Ось так, я їм дуже пишаюсь, та поважаю його! Хочу, щоб усі були такими добрими, розумними, сильними і не покидали своїх друзів.
Богдане, Бог тобі дав НЕБО.
Очі побачили добро.
Гідність свою ти ніс як треба.
Дні твої мов Святе Письмо.
Анголи ведуть на гостину.
Ніч земна молитвою лине